27 лютого російська ворожа техніка прибула до околиць Макарівської громади. Регулярних військ в селищі не було, тому захищати його стали бійці добровольчих батальйонів. Місцевим мешканцям видали автомати Калашнікова. За кілька днів з однієї із сусідніх військових частин привезли ще 50 автоматів та вісім РПГ з боєкомплектами, розповідав голова селища Макарів Вадим Токар. Але ворог пішов на оточення селища, а пізніше воно потрапило в окупацію.
По 31 березня включно тривала окупація Макарівщини російськими військами. З 49 населених пунктів громади 18 – перебувало під тимчасовою окупацією, 32 – зазнали ушкоджень різного ступеню.
«Але найголовніші наші втрати не будівлі, а люди. Місцевих добровольців було в роті 24 чоловіки. На моїх очах загинуло 6. Цивільних досі продовжуємо рахувати. 132 загиблих наших земляків ми виявили на поверхні. Зараз тривають пошуки тих людей, кого вбили окупанти і хто похований у садочках, біля будинків – там, де була можливість це зробити. 200 людей розстріляні в цивільних авто – це ті люди, які намагався виїхати і ті, хто був закатований і кого нелюди ґвалтували та вбили», такі цифри наводив у квітні Вадим Токар.
Однак вже за кілька днів у квітні після звільнення відбулася толока, на яку запросили усіх охочих. Вже в травні почався монтаж будиночків модульного містечка, який надали поляки. Пізніше Макарів взяв участь у проекті Сергія Притули «Родинне гніздо» – біля зруйнованих помешкань макарівчан зводили тимчасове житло.
Про дні окупації Макарівщини та місяці відновлення після неї у 2022 році розповідають журналісти «Фастів News. City».
