Лариса Олександрівна, 75 років, стоїть біля зруйнованого фасаду власного будинку у харківському житловому районі Павлове поле. Стіни будівлі обвалилися після влучання російської авіабомби у двір. Жінка перейшла жити у сусідній під’їзд, де не було опалення. У березні у Харкові були сильні морози. Харків, березень 2022 року.
Фото: Андрій Баштовий
Спеціалізована школа №134 з поглибленим вивченням німецької мови на вулиці Шевченка в Харкові була знищена пожежею 28 лютого. Відступаючи, російська диверсійна група намагалася захопити будівлю. Рятувальники не встигли загасити пожежу через загрозу обстрілів. Харків, березень 2022 року.
Фото: Андрій Баштовий
Діти сидять в автомобілі біля центру для переселенців у Запоріжжі, березень 2022 року. Сім’я з 11 осіб виїхала з Маріуполя на старому автомобілі.
Фото: Анна Цигима
Український військовослужбовець з позивним “Дід” грає на піаніно у зруйнованому дитсадку посеред харківського мікрорайону Північна Салтівка. Російські військові зруйнували будівлю садочку декількома влучаннями артилерійських снарядів. Харків, березень 2022 року.
Фото: Андрій Баштовий
Ліворуч:
82-річна Альбіна Абрамівна народилась у Дніпрі, пережила Голокост. З початку повномасштабного вторгнення вона жила у Маріуполі під постійними обстрілами, без газу, води та електрики. Коли будинок Альбіни Абрамівни розбомбили, вона перебралась у підвал іншого. Разом з донькою, зятем та онуками жінці вдалось виїхали колоною автомобілів з Маріуполя. Нині всю їхню сім’ю прихостив Єврейський центр у Дніпрі, березень 2022 року.
Фото: Андрій Баштовий
Праворуч:
Поранений чоловік без кисті руки в лікарні у Сєвєродонецьку, Луганщина, березень 2022 року. Сєвєродонецьк став однією з найпекельніших точок на східному фронті. Російська армія ще у березні зруйнувала мости на шляху до міста. Туди стало складно доставляти гуманітарні вантажі. До повного захоплення міста у червні 2022-го Сєвєродонецька міська лікарня була чи не єдиним порятунком для містян.
Фото: Андрій Баштовий
Люди проходять повз зруйнований обстрілами торговельний центр у Лисичанську, Луганщина, березень 2022 року. Бої за Лисичанськ почались ще з початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022.
Після захоплення Сєвєродонецька це місто залишалось єдиним підконтрольним українській владі на Луганщині та перебувало під постійними обстрілами. Українські військові змушені були остаточно відійти з міста 3 липня. Місто нині перебуває в російській окупації.
Фото: Андрій Баштовий
Чоловік з родиною та собакою переїхав жити в метро на станцію “Героїв праці” у Харкові, березень 2022 року. Родина майже не взяла із собою речей. Сплять на матрацах та ковдрах, розкладених на підлозі станції.
Російські військові обстрілювали Харків майже щодня, поки у вересні українським силам оборони контрнаступом вдалось змістити лінію фронту вище від міста та загалом області.
Фото: Андрій Баштовий
Спалена російська техніка на вулиці у Бучі. Будинки зруйновані обстрілами. У деяких із будинків жили російські військові. Київщина, квітень 2022 року.
Фото: Андрій Баштовий
Братська могила біля церкви Андрія Первозванного і всіх святих в Бучі. Це масове поховання загиблих мирних жителів. Не маючи доступу до місцевого цвинтаря, люди почали ховати померлих – як загиблих, так і померлих через хворобу чи вік – у житлових кварталах. Тоді місцева влада разом із церковними діячами вирішили зробити тимчасову могилу біля храму.
Фото: Андрій Баштовий
Похорон сім’ї Сухенків. Донька Ольга розривається між трунами батька, матері та брата.
У селі Мотижин Бучанського району Київщини поховали старосту села Ольгу Сухенко, її чоловіка Ігоря та сина Олександра, яких вбили російські військові. Ольга до останнього не виїжджала з села та допомагала вивозити людей. 23 березня російські солдати викрали її, чоловіка та сина. На початку квітня їхні тіла знайшли в ямі на околиці Мотижина. Київська область, квітень 2022 року.
Фото: Анна Цигима
Хлопчик стоїть посеред уламків неподалік зруйнованого обстрілами залізничного вокзалу у Тростянці, квітень 2022 року.
У Тростянець на Сумщині російські військові колони зайшли у перший день повномасштабного вторгнення. Протягом місяця місто перебувало під окупацією, з нього росіяни обстрілювали сусідню Охтирку. ЗСУ звільнили місто 25 березня.
Фото: Анна Цигима
Вирва від снаряду в Охтирці на Сумщині, квітень 2022 року. Російські військові навесні обстріляли місто важкими авіабомбами, які залишають вирви 20 метрів у діаметрі.
Фото: Анна Цигима
Місцева жінка у селі Лукашівка на Чернігівщині, квітень 2022 року. Лукашівка була під окупацією російських військ 21 день. Селяни розповідають, що росіяни їздили по селу танками, викрадали домашню худобу, грабували будинки та перевіряли місцевих мешканців і шукали поранених українських військових.
Фото: Андрій Баштовий
Рятувальники розбирають завали будинку і шукають тіла загиблих у Бородянці на Київщині, квітень 2022 року. Авіаударами росіяни знищили шість багатоповерхівок в самому центрі міста. Люди не встигли виїхати.
Бомбити місто почали ще до того, як російські війська зайшли у місто. Місцеві чули крики з-під завалів, але дістати односельців їм не дозволили. Коли місто звільнили, ДСНС почали розбирати завали. За день під плитами одного будинку знайшли 16 тіл. Світлина зроблена в перший день роботи рятувальників.
Фото: Анна Цигима
Місцевий селянин у Лукашівці дивиться, як із купола церкви злітає частина залізного покриття, Чернігівщина, квітень 2022 року.
Воскресенська церква, пам’ятка XVIII століття, побудована в центрі села. Російські військові влаштували у ній склад боєприпасів, польовий шпиталь і тут же проводили допити цивільних і військових українців. Зрештою, ЗСУ підірвали церкву. Постраждали фасади, покрівля та інтер’єри пам’ятки.
Збройні сили України звільнили Лукашівку наприкінці березня.
Фото: Андрій Баштовий
Посічене снарядами дерево похилилось у дворі одного з приватних будинків у Киїнці на Чернігівщині, квітень 2022 року. Поряд розкидана цегла та шматки, покрівля та речі із зруйнованих обстрілами хат.
Село Киїнка розташоване у передмісті Чернігова. У перші тижні повномасштабного вторгнення Росії, російські військові обстрілювали село з важкого озброєння. За свідченнями місцевих жителів, десятки будинків зруйновано, а деякі знищені повністю.
Фото: Андрій Баштовий
Тіла російських військових і досі лежать на вулицях звільнених сіл Харківщини, травень 2022 року. На фото – тіло російського військового біля ферми у Малій Рогані.
Іноземні слідчі та українська прокуратура після деокупації вивчали місця розташування росіян.
Фото: Анна Цигима
Михайло Шевченко плаче біля свого дому в селі Ягідне на Чернігівщині, квітень 2022 року. Обох його синів убили російські військові. Одного, Віктора, за словами батька, вбили на власному подвір’ї. Молодшого ж викрали. Родина досі не може його знайти.
Фото: Андрій Баштовий
Захоронення 26 невідомих. 28 лютого російська ракета влучила у військову казарму в Охтирці. Удар був настільки сильним, що швидко ідентифікувати тіла загиблих не було можливості. Сумщина, квітень 2022 року.
Фото: Андрій Баштовий
Місцеві жителі відпочивають біля входу у підвал багатоповерхівки в Кутузівці на Харківщині, травень 2022 року.
Після звільнення селище продовжують обстрілювати російську військові. Тут всюди вирви та понівечені будинки. Люди живуть без світла та води у підвалах. Частина місцевих евакуювались після деокупації, але дехто залишається. Кажуть: щоб відбудовувати майже повністю знищене селище.
Фото: Анна Цигима
Краєвид із вікна знищеної обстрілами та пожежею квартири на Салтівці на сусідній багатоповерховий будинок, також пошкоджений постійними артилерійськими російськими обстрілами. Харків, травень 2022 року.
Фото: Андрій Баштовий
Місцеві жителі Ягідного, які пережили окупацію села, Чернігівщина, травень 2022 року. Ягідне, село поряд з Черніговом, російські військові окупували у другий день повномасштабного вторгнення. Росіяни облаштували свій штаб у сільській школі і, аби українські військові його не розбомбили – зігнали у шкільний підвал місцевих жителів.
У підвалі 380 селян тримали 28 днів без можливості вільно виходити на вулицю, погано годували, а чоловіків забирали на допити, били і розстрілювали. 11 людей не витримали важких умов, але окупанти не дозволяли відразу ховати померлих. 30 березня російські окупанти втекли з села і тільки після цього люди змогли повернутися з підвалу до власних осель.
Фото: Андрій Баштовий
Православні ікони у камері утримання людей в ізоляторі тимчасового тримання у Херсоні. У захоплених будівлях Херсонського ізолятора тимчасового тримання, слідчому ізоляторі та в одному з райвідділів поліції міста росіяни облаштували псевдоправоохоронні органи. Херсон, листопад 2022 року.
Фото: Анна Цигима
Хрест на понівеченому стовбурі дерева у “Бузковому парку” у Херсоні, листопад 2022 року. Тут загинули бійці Тероборони у перші дні російського вторгнення на південь України.
Після декількох днів боїв поблизу Антонівського мосту росіянам вдалось прорвати оборону і висунутись в обхід Херсону у напрямку Миколаєва. 1 березня херсонські тероборонівці зустріли російську колону бронетехніки у “Бузковому парку”. Більшість з них полягли у бою.
Фото: Анна Цигима
Підприємець Олександр надав усім охочим доступ до свого генератора та скважини з водою. “Ми так уже 5 днів справляємося. Зараз проблеми з бензином для генератора, але нічого, ми виживемо. Головне аби всі здорові і живі були. Ми прорвемося і Україна переможе”, — говорить Олександр.
У нього російські військові при відході “віджали” майже десяток машин для транспортування зерна та ще частину агротехніки за відмову співпрацювати з окупаційною владою. Також погрожували вбити брата. Херсон, листопад 2022 року
Фото: Анна Цигима