Свій 71-й рік життя мелітополець Олексій Ніколаєнко зустрів у Запоріжжі у статусі тимчасового переселенця з однією валізою в руках. Олексій чи як він себе любить називати «пан Олексій», особистість у місті легендарна – вічний борець за справедливість та місцевий блогер. Незважаючи на поважний вік та проблеми із зором, оптимістичний ВПОшник і сьогодні продовжує щодня вести свою сторінку у ФБ, куди пише нотатки переселенця.
Три місяці чолвік провів в окупованому Мелітополі. На мітинги протесту проти окупації почав ходити, як тільки дізнався про їхнє проведення, десь на третій день. У його пам’яті відклалося також спілкування з російськими солдатами. Він їх фотографував, а вони за пенсіонером бігали. Одного разу наздогнали і схопили прямо в центрі Мелітополя. Спочатку хотіли доставити до комендатури, але потім відпустили. Він на той час вже був оброслий, у старих штанях та куртці і виглядав неінтелігентно, як каже пан Олексій про себе. Тому його вигляд викликав радше співчуття, ніж підозру.
Про будні окупованого Мелітополя та життя переселенця Олексій Ніколаєнко розповів журналістам РІА-Мелітополь.
18 травня Олексій Ніколаєнко виїхав з окупованого Мелітополя, однак випустили його автобус тільки за кілька днів стояння у черзі та численних перевірок на російських блокпостах. Тільки 20-ого травня їх довезли на ночівлю в один із дитячих садків Запоріжжя. Одне з найяскравіших нових вражень пана Олексія на свободі, це коли наступного дня він побачив озброєних людей. За звичкою почав переходити на інший бік вулиці. І тільки потім зрозумів, що це українські військові і їх боятися не треба.