Не встиг Віктор Маруняк, староста Старої Збур’ївки Скадовського району оговтатися після катувань у російському полоні і виїхати з окупованої Херсонщини, як йому вже почали надзвонювати друзі з Латвії і пропонувати прихисток у своїй країні. Чекати довелося недовго, хоча ті два тижні між виходом на волю і виїздом на підконтрольну українську територію для нього були продовженням жахливого етапу в його житті.
Виїхати з окупованої Херсонщини Віктору Маруняку допомогли херсонські друзі. Через місцевий лиман він спочатку дістався до одного з найвіддаленіших сіл на Кінбурнській косі, а вже звідти його переправили до розташованого на протилежному березі Очакова, що на Миколаївщині. Таким шляхом, крім нього, з окупаціі змогли виїхати й десятки інших людей. Після нетривалих переїздів вільною Україною Віктора Маруняка забрали латвійські волонтери і довезли до столиці своєї країни. Там йому запропонували прихисток в Юрмалі, де він перебував до кінця жовтня.
В полон старосту схопили в день його 60-річчя, 21 березня 2022 року. Тримали спочатку в самому ж селі, а потім у Херсоні, постійно били, катували електричним струмом, одночасно поливаючи його водою і примушуючи до співпраці.
«Пояснювати латвійцям, що витворяли зі мною та іншими бранцями росіяни і на що взагалі здатна Росія, не було жодної потреби. Вони все розуміли без зайвих слів. Хоча там, де ми жили – в Юрмалі – було дуже багато росіян, – розповідає Маруняк.- Так склалося історично: заможні росіяни любили скуповувати нерухомість в цьому курортному місті ще з радянських часів. Коли я виходив у місто мені різало вуха те, що чув там переважно російську мову, ще й з яскраво вираженим московським акцентом. Але навіть у Юрмалі я зустрічав дуже мало російськомовних, які б підтримували Росію. Хоча, звісно, такі там теж є»
І в Ризі, і в Юрмалі, і в інших латвійських містах ставлення до українців було як до рідних братів – стверджує Віктор Маруняк. Усюди йому надавали максимальну допомогу з лікуванням, оформленням документів.
«Попри те, що Латвія – невелика і не багата країна, вона дуже сильно підтримує українців, – каже представниця української діаспори в Ризі, журналістка, авторка програми «Ми з України» на Латвійському суспільному радіо Людмила Пилип. – Бо вони, як тут кажуть, захищають не лише свою країну, а також і Латвію, яка має великий спільний кордон з Росією і Білоруссю. Всі розуміють, що російські апетити не обмежуються однією Україною і що жертвою російської агресії та її спільниці Білорусі може стати будь-хто з їхніх країн-сусідів».
Як країни Балтії розривають останні зв’язки із Росією досліджували кореспонденти Центру Журналістських Розслідувань.
