Дар’я Юдіна за освітою фінансист, бухгалтер-аудитор, а за покликанням – художниця. З дитинства мала хист до малювання, як і молодша сестра Марія. Сестри народилися у Запоріжжі, але ще маленькими з родиною переїхали до Бердянська.
«Ми почали малювати ще в дитячому садочку. Якийсь час у нас була няня, яка вміло перемальовувала інші зображення. Ми з нею якось сиділи та малювали, і батьки помітили, що у нас є потенціал до творчості. Тому спочатку мене віддали до художньої школи, а потім і сестру»
Коли в Україні почалася повномасштабна війна, сестри перебували у різних містах – Даша знаходилась у Бердянську, а Маша – у Києві.
Ще кілька місяців Дар’я перебувала в окупованому місті, спостерігаючи за тим, як у рідному Бердянську знищують все українське.
«Я була шокована, як, мабуть, і кожен мешканець Бердянська, який прокинувся у «новій реальності»
Після виїзду з окупації, Даша певний час залишалася у рідних в Запоріжжі, а потім переїхала до Польщі. Вже в іншій країні їй довелося будувати життя з нуля. Каже – це втретє, коли вона була вимушена починати все с початку.
«В Бердянську я переважно малювала мурали – це були розписи стін як фасадних, так і внутрішніх. Найчастіше для ресторанів, нових закладів, квіткових магазинів тощо. Зараз переважно роблю вироби з епоксидної смоли, на яких дуже часто зображую море. Море в мене асоціюється з Бердянськом. Я дуже сумую за рідним містом, де я виросла, де розвивалися мій характер та мій творчий шлях. З епоксидної смоли також роблю біжутерію. Можна сказати, що це мій новий напрямок у творчості»
Як тільки Марія дізналася, що її рідне місто окупували російські загарбники, зрозуміла, що потрібно щось робити для підтримки Бердянська та української армії.
Дівчина займається волонтерською діяльністю – з початку повномасштабного вторгнення вона розписує залишки снарядів та проводить численні аукціони на підтримку Збройних Сил України.
Здебільшого на своїх розписах Маша зображує квіти та міста України. Наприклад, Мелітополь, Запоріжжя, Бердянськ. На одній з робіт про Бердянськ були зображені відомі пам’ятні місця – альтанка на Приморській площі, пам’ятники бичку-годувальнику та хлопчику-рибалці. Майстриня малює на тубусах, різних гільзах, навіть є розпис на уламку ракети.
«Коли волонтери говорять: «Намалюйте, що відчуваєте» – я малюю своє рідне місто. Бердянськ – це місто, яке залишає в моєму серці певне місце. Море, пісок та сонце – це все є на моїх малюнках»
Розписи бердянської художниці йдуть на аукціони, тому їх можна побачити лише на фотографіях, або вже у власників, якщо пощастить. Аукціони проходять як дистанційно, так і офлайн. За допомогою таких заходів, організатори збирають кошти на спорядження, техніку та багато інших речей, необхідних нашим бійцям на фронті.
