Для (не)залізних людей. Львівський вокзал як місце надії

Місце надії, віри й любові. Де переплітаються, мов залізничні колії, людські долі. Змінюють напрямок і шукають відповідь – куди далі?

Від початку повномасштабної війни львівський вокзал став прихистком для тисяч людей. Тут заспокоювали, обіймали, годували.

Перше місце, де опинялись спантеличені українці, які десятки годин їхали потягами – будь-куди, аби лишень далі від вибухів.

Ці перони бачили їхні страх, горе, відчай, безвихідь.

Емоції тих, хто не хотів жити. І жертовність та любов волонтерів, які повертали їм віру в життя в репортажі «ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ»