У цій російській родині вже було троє власних і одна прийомна дитина. Тож Сергій став п’ятим. Родина була релігійною, часто ходили в церкву, контролювали час користування телефоном.
“Що найбільше дратувало – вони весь час обговорювали Україну, мені це зовсім не подобалося, я їх просив не робити цього, вони все одно, як сядуть, як почнуть. Постійно, коли був вдома, вони починали: “Нацисти на Україні”, і все. Я просто мовчав, не розмовляв з ними”, – розповідає хлопець.
Особисто російська дитяча омбудсмен Марія Львова-Бєлова сприяла примусовій паспортизації хлопця. Але “батьки” відразу забрали в нього паспорт, нібито “на усиновлення”, а насправді – щоб нікуди не їздив, думає Сергій. Адже згідно з російським законодавством, з 16 років діти з російським паспортом можуть вільно подорожувати по країні.
Весь цей час хлопець терпляче чекав, що йому допоможуть, що в Україні залишилися люди, яким він потрібен, що його тут чекають і не покинуть. Що ця допомога дійсно прийде. Він ніколи не здавався.
Можна сказати, що Сергій ініціював своє звільнення сам, написавши в потрібне місце. З інтернет-сферою він на “ти”.
20 грудня в офісі українського омбудсмена Дмитра Лубінця офіційно повідомили, що Сергія вдалося повернути в Україну. Ще до кінця 2022 року Сергій отримав паспорт громадянина України.
Про викрадення, депортацію та повернення підлітка додому в Україну розповідають журналісти «Української правди».