Артур Біжко з дитинства був реалістом, тому після шкільного навчання вступив на маркетолога. Паралельно допомагав батькам. Після – перейняв батьківський бізнес та став підприємцем. З дитинства захоплювався рибалкою. Вже у дорослому віці почав займатися 3D друком для розваги:
«3D принтер зробив сам тоді, коли мені потрібна була пластикова деталь, яку я не зміг знайти на ринку. Це була пластикова деталь для мого зібраного квадрокоптера, який упав і зламався. Тоді, вісім років тому, квадрокоптери тільки розвивалися й з запчастинами було складно»
Чоловік каже, що зібрати 3D принтер не так просто. Адже потрібно спочатку зробити механіку принтера, тобто сам корпус і він повинен бути не лише міліметр в міліметр, а мікрон в мікрон. Тому Артур спочатку довів до розуму механіку: рухомі частини, корпус, а потім налаштування електроніки.
«З початку повномасштабного вторгнення я побачив оголошення у 3D-спільноті, де ініціатори закликали всіх, хто друкує на 3D-принтерах, працювати для ЗСУ з усієї України. Тож із нашої 3D-спільноті за кілька місяців війни сформувалася «тилова бригада», у якій захисники пишуть те, що їм потрібно. А я пишу що й у яких кількостях візьму на друк»
«Першими ми друкували перископи. Потім пішли хвостовики для боєприпасів ВОГ-17, запчастини для квадрокоптерів, ручки на автомат Калашникова та інші. Друкували й конструктори й платформи для дронів. Завжди в першу чергу друкую хвостовики, наколи, корпуси детонаторів, адже це пріоритетна річ»
Хвостовики Артур друкує з PLA, тому що це простий у використанні та легкий пластик, який швидко друкується. Але якщо, наприклад, друкувати автоматні ручки з Калашникова, то потрібен більш міцний пластик. Хоч він в ціну такий самий, але друкуватиметься повільніше.
«З пластиком допомагають небайдужі українці. Але ж всі донати не тільки на пластик. Збирати дрон також допомагали. Це лише так здається, що не набагато, але на справді ціни дуже виросли. І своїми зусиллями було б складно придбати якусь запчастину»
