20-ти річний житель Попасної Данило Жученко проходив військову службу у місті Маріуполь та до останнього знаходився на «Азовсталі». Це була остання позиція, на якій українські військові могли утримувати оборону. Нам не вистачало їжі, води, ліків та боєприпасів. Щоб якось прогодуватися, Данило із іншими шукали їжу під уламками. Хлопець пригадує, що був такий період, коли зовсім не було медикаментів та перев’язувального матеріалу. Під час оборони міста Данило дізнався, що його мати отримала тяжкі поранення у Попасній. Та невдовзі він сам отримав осколкове поранення обох ніг та не міг ходити
Коли надійшов наказ виходити з «Азовсталі», Данило знав, що по факту українські бійці здаються у полон. Під час виходу з «Азовсталі» він не спілкувався з російськими військовослужбовцями. Єдине про, що вони його попросили – це підняти одяг. Вони шукали «нацистські» татуювання. Але у Жученко не було взагалі татуювань. Його на кареті швидкої допомоги привезли до лікарні міста Донецьк. Там в нього дістали один уламок з ноги і більше медичної допомоги він там не отримав.
Під час полону Данило побував у виправних колоніях в Оленівці та у місті Горлівка. 29 липня в Оленівці відбувся теракт, в якому згинуло багато українських військовослужбовців. Однак Жученка вивезли з колонії за три дні до цієї дати та перевели до Горлівки. В тій колонії ставлення до нього було гіршим, аніж в Оленівці.
Про те, свідком чого він став у Оленівці та як потрапив на волю Данило Жученко розповів журналістам «Попасна. City».
