8 квітня на залізничному вокзалі Краматорська стався теракт. Російські війська обстріляли мирних жителів, які чекали на евакуацію до безпечних регіонів. Дві ракети «Точка-У» з касетами вбили 61 людей, ще 121 отримали поранення.
27-річний Владислав Копичко разом із матір’ю планував поїхати з Краматорська до Києва. 8 квітня зранку у будівлі вокзалу було стільки людей, що не було чим дихати. Чоловік вийшов та сів на лавку з лівого боку залізничного вокзалу, коли прилетіли касетні ракети. Владислав встиг впасти на землю. На нього прилетів труп чоловіка без голови, а його нутрощі випали Владиславу на спину. Коли той відсунув тіло від себе, то побачив, що і сам стікає кров’ю.
13-річна Катерина Іоргу приїхала на вокзал із молодшою сестрою Юлією, мамою Мариною та тіткою Ольгою. Вона із матір’ю відійшли попити чаю і тоді пролунали вибухи. Дівчинка пам’ятає, що під час обстрілу її накрив своїм тілом чужий чоловік. Матір лежала поруч, вона її смикала, але та не ворушилася. Катя думала, що вона знепритомніла, але вона загинула на місці.
19-річна Анастасія Шестопал із Дружківка на привокзальній площі чекала на водія, з яким мала їхати до Дніпра. Дівчина тільки пам’ятає, як після вибуху лежала у крові. Навкруги бігали та кричали люди. Анастасії самій хотілося втекти звідти подалі, але вона не могла через сильний біль у лівій нозі.
Про те, що сталося із тими, хто вижив після теракту у Краматорську на залізничному вокзалу та про що вони мріють вони розповіли кореспондентам Свої.City
