Артему Зуборєву довелося покинути рідний дім у Луганській області через війну: на Закарпаття чоловік з родиною приїхав навесні 2022 року. Тоді, у березні, у Нижнє Селище Артем потрапив майже випадково: родина просто їхала якнайдалі від війни.
«Коли почалися бої за моє рідне місто – Сєвєродонецьк, – мені довелося виїхати і вивезти рідних. Їхали власною машиною і особливо не вибирали, куди. На Закарпаття потрапили майже випадково. У нас не було ідеї потрапити саме сюди. Просто їхали подалі від обстрілів. Нікого тут не знав зовсім. Спочатку приїхали до Мукачева, потім почали шукати варіанти і якось так потрапили у Нижнє Селище»
Сировари, місцеві підприємці Інна та Петро Пригари, а також фермер Орест Дель Соль, які вже не раз ставали авторами крутих ідей, які втілюються саме в Нижньому Селищі, запропонували Артему Зуборєву займатися млинарством.
«Ідея виробництва органічного борошна у нас виникла вже досить давно. Ми між собою в команді вже років п’ять це обговорювали. І тоді вмовили нашого друга Павла Тізеша із Виноградівського району, який виготовляє органічне зерно, придбати жорновий млин, який міг би робити якісне цільнозернове борошно. Пізніше знайшли можливість придбати такий млин у Франції. Але, на жаль, у Павла не було кому займатися саме млинарством, переробляти це все зерно в борошно. І вже під час війни, коли ми прийняли у Селищі переселенців, виникла ідея запропонувати комусь змінити вид діяльності і зайнятися млинарством», – розповідає Інна Пригара, представниця Закарпатської асоціації місцевого розвитку.
У Виноградівському районі вирощують органічну пшеницю, не використовуючи використовуються жодні пестициди, гербіциди чи будь-що, що може бути в подальшому шкідливе для людини.
«Це насправді така прадавня пшениця, яку так само вирощували наші бабусі-дідусі, поки не було шкідливої хімії», – каже Інна.
Млин працює так, що дає можливість налаштувати дуже-дуже повільне обертання жорен, щоб не нагрівати пшеницю і зберегти усі корисні елементи, які були у зерні й передати його споживачу у вигляді борошна. Артем Зуборєв каже, що процес роботи із зерном – дуже цікавий. Для кожного виду злакових – свої особливості і треба добре їх знати, аби виготовити борошно найвищої якості.
«Зараз я млинар. Опанував обладнання досить швидко. Це – французький млин, він працює як і за давніх часів – з кам’яними жорнами. Просто колись ці жорна доводилося запускати за допомогою різної енергії – вітрової, парової чи вручну. Це сучасний млин, він електричний, але все також на кам’яних жорнах. За допомогою млина можна виробляти зерно різного типу. Це спельта, кукурудза, гречка, пшениця, майже всі види злакових культур. Його особливість у тому, що зерно не піддається жодному хімічному чи термічному впливу. Тому на виході ми отримуємо борошно, яке не втрачає своїх корисних властивостей самого зерна»
«Мій робочий день залежить від продукції, яку я маю виробити. По приходу на роботу я перевіряю технічний стан обладнання, у залежності від виду борошна, яке буде молотися, вибираю просіювач, беру зерно, засипаю у бункер і починається робота самого обладнання»
Поки працює млин, Артем – фасує та запаковує готове борошно, слідкує за помолом, складає висівки та новий готовий продукт.
«Одночасно багато речей роблю – і зважую, і пакую, і дивлюсь за млином, і прибираю, коли потрібно. Багато насправді паралельно встигається. Це вже такий окремий маленький світ»
