Під час масштабного контрнаступу ЗСУ Купʼянськ Харківської області був одним з міст, які довше за інші звільняли від окупантів. І навіть зараз вже повністю деокуповане місто продовжують обстрілювати.
Музикант Сергій Церковний весь час залишався в окупованому місті.
27 лютого [в місто] зайшли росіяни. Робили тут що хотіли. Почали видавати паспорти, гроші. Навіть референдум збиралися проводити. Хто хотів, паспорти ті брав. Мені таке не потрібно. Я українець, у мене вся рідня — українці. Як вже вони виходили під час наступу ЗСУ, нас почали обстрілювати. Літали російські літаки, ракети і снаряди. Одна [ракета] вбила мого товариша-хірурга. Він робив операцію пораненому, як у лікарню прилетіла ракета — всі, хто там був, загинули. Після такого немає поваги до ворога.
Мешканці міста живуть без води, газу та електроенергії. Вони запасаються дровами на зиму та готують їсти на подвірʼї.
Уже доволі холодно. Їжу готуємо централізовано на всіх — у кожного підʼїзду своє багаття. Хтось консервацію дістає — то ділимо на всіх. Не можна сказати, що наїдаємося, але і не голодаємо. Чоловіки рубають сухі гілки — це запас на зиму. Незрозуміло, що буде далі і як взагалі переживати морози: чи дадуть якийсь газ та світло, чи ні? Я навчався у морському училищі, тому звик до холодів. А от мама у мене старенька, вона сильно мерзне. У брата інвалідність, він лежачий, його теж треба утеплювати. Мабуть, буду якось затикати щілини ковдрами.
Від міста нічого не залишилося. Добре, що будинок культури зберігся. Там була духовна семінарія і там дуже товсті стіни, їх нічим не пробʼєш. Тільки єдине — скло посипалося. Я два місяці взагалі не грав і навіть не приходив туди. Запʼястки дуже забиті вже після роботи вдома, рубання дров. Барабани розслабляють, а то ж взагалі один смуток: вогнище, дрова, мама бурчить, вогнище, дрова, мама бурчить — і так по колу. Не знаходиться часу для музики.
У ніч на 10 вересня я був на вахті. Вікна БК виходять на Купʼянську міськраду. Десь під ранок дивлюся у вікно — а там український військовий ходить. Він зривав російські прапори. Було дуже радісно.
