Першими російську колону зустріли подружжя Галини та Миколи Люліних. Їхній будинок якраз стоїть на крутій вулиці, що веде до центру села. Від містка до будинку якихось 200 метрів. Пані Галина пригадує, що російська колона рухалася трьома заходами. Пенсіонери рахували кількість техніки.
«Ми не боялися їх. Тоді ж воно ще не бухкало. Я сиділа над одним вікном, дід – над іншим. Раз нащитали 50 штук, другий раз – 90», говорить Галина. На питання чи передавали вони кудись інформацію про кількість російської техніки, пенсіонерка тільки посміхається.
Росіяни у селі не шкодили, якщо не враховувати повибивані шибки вибуховою хвилею у тих кам’янців, що живуть біля містка, коли росіяни розстрілювали свій танк. Техніка впала під час спроби переїхати хитким дерев’яним містком. Танк не могли підняти майже тиждень, аж поки не прийшла спецтехніка — за такий проміжок часу він встиг уже замулитися. Загалом у воді російський танк пролежав місяць — витягли його аж наприкінці березня.
Як кам’янці боролися із окупантами і до чого тут старий дерев’яний міст дізнавалися журналісти «Гадяч. City».