Каріна Івановська зі Слов’янська. Разом з п’ятилітнім сином, сестрою і племінницею вона виїхала з рідного міста у квітні. Спочатку мешкали у ліцеї в Яремче, потім, коли почалося навчання, їх переселили у Надвірну.
Жінка розповідає – коли їхала з дому, то думала, що це ненадовго. Навіть не взяла подарунок синові, який приготувала на день народження, що був наприкінці травня. Сюрприз все ще чекає хлопчика у рідній квартирі.
Каріна каже, що вони щодня збираються додому. А потім читають погані новини про Бахмут, Соледар, і настрій зникає. Житло сім’ї в Слов’янську поки ціле, лише вікон немає на балконі. А от інша квартира, яка жінці залишилася від батька у Маріуполі, уже втрачена. Діти поки у садок не ходять: оскільки мами не працюють, то мають час займатися з малими.
«Вони вже читають. Тут бувають повітряні тривоги, хай краще будуть поруч. Якби у нас була робота – пішли б у садок, – каже Каріна. – Недавно діти дуже хворіли, бо, коли вимикали світло, не було опалення. Мали пневмонію, лежали в лікарні. Син навіть просив залишитися в лікарні, бо там тепло».
Родина мешкає у притулку для переселенців у Надвірній. Він розташований на другому поверсі будівлі «Карітасу» та розрахований на сотню людей, зараз там мешкає близько 50. Всередині є пральня, у кожної кімнати – санвузол і душова, є кухні з новою технікою.
Вже зараз новий притулок завершують у селі Битків, за 15 км від Надвірної. Двоповерховий будинок з ґанком стоїть на пагорбі, навколо – природа передгір’я Карпат. У майбутньому притулку планують поселити приблизно 110 людей.
Ремонт ще триває, бо на швидкість вплинули вимкнення електроенергії. Але до кінця лютого обіцяють завершити. Потім, коли люди обживуться, «Карітас» планує залучити їх до роботи – організувати у селі соціальне підприємництво. Серед ідей – швейний цех або пекарня.
Про те, як будують новий прихисток для переселенців у Прикарпатті та чи є там ще місця дізнавалися журналісти «Репортеру».
