До повномасштабної війни В’ячеслав Домбров займався підприємницькою діяльністю. Він мав свою бригаду будівельників, з якою виїжджав на різноманітні об’єкти в Одесі та Одеській області. Одне з останніх замовлень було в Одесі в житловому комплексі “Kadorr”, що знаходиться навпроти колишнього російського консульства.
«За декілька днів до повномасштабного вторгнення, працівники посольства палили якісь папери, документи, вивозили речі, – згадує В’ячеслав. – 23 лютого там вже нікого не було. Тоді я зрозумів, що ось-ось щось розпочнеться».
Наступного дня В’ячеслав прокинувся від звуків вибухів. Протягом 24 лютого він вирішив усі робочі питання, розрахувався з підлеглими. Чоловік зібрав речі та пішов до військкомату, де його забрали до складу добровольців. Перші два тижні вони тягали автомобільні шини, розвозили інших військових на блокпости. Вже пізніше йому присвоїли звання, видали документи та зброю. Так В’ячеслав став стрільцем роти охорони Біляївки, потім був у морській піхоті, а влітку його перевели до 501 окремого батальйону у Миколаївку на Донеччині.
Вже на Донеччині розпочалася справжня підготовка. Протягом кількох місяців В’ячеслав з іншими військовослужбовцями стріляли, тренувалися, штурмували. «Саме за цей час я отримав найбільший досвід. Восени нас відправили на додаткове навчання за кордон: 20 днів ми провели у Німеччині, освоювали канадську військову техніку, яку нам передавали партнери. З Німеччини – одразу на фронт», — каже Домбров.
Про найважчі речі на фронті та 12 страв на Різдво на «нулі» В’ячеслав Домбров розповів журналістам «Біляївка. City».
