Андрій Зволинський разом із дріжиною та маленькою донькою переїхали до Слов’янська за півроку до повномасштабного вторгнення. Вони закінчували ремонт у новій квартирі, як почалися обстріли міста росіянами. Перший місяць родина залишалася у Слов’янську, але потім вирішили звідти виїджати. Через тисняву в евакуаційному потязі вони взяли тільки гроші та білизну на зміну. На запрошення знайомої вони поїхали на Волинь.
Андрій лише тиждень пробув без роботи, а далі взявся шукати варіанти. Змінивши кілька місць роботи, він вирішив розпочати власний бізнес – готувати шаурму. «Назвав її волинською, бо ми на Волині. Працювали б у Слов’янську – була б шаурма донецька чи слов’янська», каже чоловік.
Якось Андрій рік випікав лаваш у тандирі в одному з київських супермаркетів. Досвід роботи з їжею мав, проте приготування шаурми виявилося не таким простим, як здавалося. Він зізнається, що перший місяць нічого не виходило. «Я загортаю, а лаваш рветься: все розвалюється».
«Волинська шаурма» – це лаваш, курятина, йогуртовий соус, капуста, морква, огідор і помідор. Рецептура змінювалася, залежно від вподобань місцевих, бо комусь було забагато капусти, а комусь – сухувата страва.
Проте смак – це ще не все. Вулична їжа мусить бути швидкою.Тому Андрій натренувався робити одну шаурму до двох хвилин.
26 лютого він саме планував їхати на заробітки в Швецію – працювати на заводі. Через війну не зміг цього зробити, але тепер не шкодує.
Про своє життя до війни та чи залишиться родина Андрія на Волині назавжди чоловік розповів журналістам «Перщого каналу соціальних новин».
