Родина Олександра Січкаря мешкає у Херсоні. Подружжя має 7-річного сина Ярослава. Хлопчик у 2 роки переніс гостру пневмонію, від якої на місяць потрапив до реанімації. Саме ця хвороба спричинила незворотні пошкодження мозку в дитини, внаслідок яких у Ярослава сильно погіршилось здоров’я і розвинувся церебральний параліч. Протягом останніх 5 років пан Олександр з дружиною докладають усіх зусиль, аби полегшити життя синові. Після курсів реабілітації та відновлювальної терапії навіть намітився певний прогрес у стані хлопчика. Але всі старання звело нанівець вторгнення росіян 24 лютого 2022 року.
Коли Херсон окупували, то було страшно. Однак виїхати родина Січкарів не могла, для них будь-які переміщення — це завжди ризик і додаткові складнощі. Максимально допустима тривалість подорожі без перерви через стан здоро’я дитини — кілька годин. Ярослав не може жувати їжу, тому дорослі його годують лише подрібненою їжею з блендера. Тому черги на блокпостах тривалістю по кілька діб вони не могли б вистояти.
Коли СІчкарі зрозуміли, що нікуди вони не їдуть зараз, то перша думка була, що слід дочекатись звільнення. До травня 2022 року Олександр ще ходив на роботу консультантом із якості в «Ельдорадо». Потім, коли магазин вимушено зачинився, чоловік став на облік до державної служби зайнятості. І вже у статусі безробітного отримував українську державну допомогу по безробіттю. От на ці гроші родина виживала протягом майже півроку до деокупації Херсона.
Після звільнення Херсону родина Січкарів залишається досі у місті. Хоча зараз у місті дефіцит вузьких спеціалістів, багато лікарів виїхало. Приміром, для Ярослава потрібен дитячий невролог, а його наразі в місті немає, виїхав. Керівники медзакладів завіряють, що ось-ось фахівці повинні вже повернутися до Херсона. Поки родина намагається зменшити вплив зовнішніх чинників на сина, щоб той не хворів.
Як виживали в окупації та чому вони досі залишаються у Херсоні Олександр розповів журналістам «Гард. City».
