Фермер Сергій Фіненко до початку великомасштабного вторгнення проживав у селі неподалік Енергодару Запорізької області. 57-річний чоловік із родиною вирішив втікти із рідного края, коли пішли чутки, що всіх, хто був у полоні, окупанти розстріляють 25 травня. Тоді сім’я швидко зібрала найнеобхідніші речі, сіла в мікроавтобус і переїхала на Київщину.
У перші дні великої війни Фіненко відразу поїхав у військкомат. Там добровольцям наказали діяти залежно від ситуації. Тим, хто готовий захищати своє місто, запропонували приєднатися до місцевої територіальної оборони. Сергій Фіненко з кількома чоловіками вирішив обороняти в’їзди до їхніх населених пунктів. Для оборони вони мали тільки чотири мисливські рушниці. Добровольці почали зводити блокпости. Допомагали всі, навіть вагітна донька Сергія разом із чоловіками рила окопи.
Через блокпост, де чергував Сергій Фіненко, російські військовики намагалися пройти кілька разів. Спочатку шляхом переговорів, підходили до них і просили пропустити мирно. Потім почали підганяти військову техніку і залякувати, але не стріляли. На той момент чоловіки не здавалися та стояли на свому. Сергій прочергував три доби поспіль та поїхав відпочити додому. Коли він збирався повернутися на блокпост, йому передзвонили і сказали, що вже не потрібно. Російські війська зайшли в Енергодар.
Про свій полон, тортури струмом та ролики для російської пропаганди Сергій Фіненко розповів журналістам «Переяслав. City».
