Окупанти з колаборантами дедалі частіше стали виселяти з Мелітополя тих, хто не підтримує Росію. Серед них – священник греко-католицької церкви Петро Креніцький, якого примусово депортували наприкінці листопада.
Отець Петро словак за національністю, до Мелітополя приїхав у 2010 році. До цього 17 років служив у Закарпатті. Однак на Приазов’ї були потрібні священники греко-католицької церкви, тому і переїхав до Мелітополя. Брав участь із 2014 року в проукраїнських маршах на противагу «російській весні», з парафіянами словак спілкувався українською.
В окупації Петро Креніцький провів майже 9 місяців. З перших днів захоплення Мелітополя російською армією священик для себе вирішив, що він нікуди не виїжджатиме, щоб морально підтримувати тих, хто залишився.
«Я намагався допомогти кожному, хто просив допомоги. Я завжди спілкувався українською мовою і люди автоматично переходили на українську: на АЗС, у магазинах, на ринках. І це таке відчуття святості було, і така пошана. Влітку я носив вишиванку. До мене підходили жінки і тихенько на вухо говорили з трепетом: «Слава Україні». А я посміхався і обіймав їх», — згадує священник.
За час окупації кількість парафіян у греко-католицькій церкві лише зростала. Окупанти закрили українські православні церкви, з Мелітополя на початку окупації виїхав настоятель римо-католицького храму і потім уже не зміг повернутись. Були випадки, коли до греко-католицького храму приходили парафіяни з УПЦ МП. Деякі батюшки відмовлялися молитися за військових ЗСУ. І матері, дружини йшли до отця Петра з проханням помолитись за рідних захисників.
25 листопада 2022 року отець Петро пам’ятатиме до кінця свого життя. Того дня на службі у храмі Різдва Пресвятої Богородиці з’явилися два новачки.
Ким вони були та де зараз Петро Креніцький дізнавалися журналісти «РІА-Мелітополь»
