Світлані Лабзі – 67 років. Вона народилась і виросла у Дагестані, проте вже 46 років живе в Україні, в Бахмуті.
У 2014 році, коли Росія почала війну на сході України, жінка поїхала з Бахмута у Львів. Того року місто вдалося звільнити 6 липня, проте ще якийсь час тривали обстріли. Але через два роки жінка повернулася. Тоді вона помітила, що її знайомі, які лишалися весь цей час у місті, сильно змінилися. Налякані погляди, вони швидко говорили і при цьому чули тільки себе, а не оточуючих. «Я зробила висновок, що всі ці танки, постріли сильно вплинули на їхню психіку», – каже Світлана.
Вночі 24 лютого подзвонив син, який на той момент був за кордоном, та сказав, що почалася війна. Її усвідомлення прийшло пізніше. Віддалені вибухи, які щораз ставали ближчими, сон у коридорі, схованка в підвалі. Спершу Світалана вирішила не їхати з Бахмуту попри вмовляння сина та друзів. Жінка продовжувала ходити на роботу (вона викладачка образотворчого мистецтва для дітей), де разом із колегами плела маскувальні сітки і в’язала килимки для українських військових.
У квітні перші снаряди прилетіли у Бахмут. Тоді вона вирішила покинути місто. Їй пропонували Німеччину, двічі – Швейцарію. Але Світлана вирішила, що закордоном вона нікому не потрібна. Тож виїхала на Рівненщину та живе у прихистку благодійного фонду «Наша оселя».
У Бахмуті, який став однією з найгарячіших точок цієї війни, у жінки було дві квартири і гараж. Гараж із машиною розбомблений. Однієї квартири теж уже немає через російські обстріли.
«Коли мені показали фото вулиці, я її не впізнала, каже Світлана. – Мого шестиповерхового будинку навіть не побачила – його більше немає. Друга квартира поки більш-менш ціла: тільки скло у вікнах розбите. Але це ще ж не кінець»
Вона переконує: не варто чіплятися за майно, бо воно за секунду може перетворитися на порох.
«У мене тільки одних шуб там дев’ять лишилося. Шкода мені їх? Ні, не шкода.
Страшно, що за два тижні мені 67 років, а все життя вмістилося в одну валізу. Але я, як Скарлет О’Хара, подумаю про це завтра. Сподіваюсь, у мене ще достатньо розуму і сил, щоб боротись», – каже Світлана Лабза.
Чому вона не дивиться новини про Бахмут та як вона почала вивчати українську мову з букварем вже на Рівненщині переселенка розповіла журналістам «Першого каналу соціальних новин».
