На початку шостої ранку 24 лютого 2022-го в шкільну групу у вайбері директор Лиманської школи на Донеччині сповістив, що шкільних автобусів цього дня не буде. Згодом повідомив, що почалась війна. Учителька початкових класів, 58-річна Олена Войтенко спочатку ходила до школи і звідти проводила уроки онлайн. Потім працювала з дому, бо їздити містом стало небезпечно, шукала в сусідніх домівках, де можна було піймати інтернет. А згодом вона мусила взагалі евакуюватися.
23 квітня Лиман дуже сильно обстрілювали, тому на виїзд у Олени та її лежачої після інсульту матері було півгодини. Для речей місця також не було, тому що хвору жінку поклали в салоні. Із собою Олена змогла взяти тільки ліки, документи, гребінець, фен, старенький ноутбук та теплу ковдра для матері. Їм пощастило – до Слов’янська вони добралися під час паузи між обстрілами. Наступного дня волонтери автобусом нас повезли до Дніпра, потім вона переїхала до Переяслава на Київщину.
Спочатку Олена переймалася, як вона буде у чужому місті із хворою матір’ю. Але згодом зрозуміла, що це стало плюсом для неї. На час евакуації матір Олени не могла розмовляти і жінка зуміла її вивезти. В її колегі теж хвора мама, але вона категорично відмовилася виїжджати з Лимана. Покинути її одну донька не змогла і мусила залишатися з нею в окупації, в Лимані залишився і дорослий син колеги, тому що не зміг кинути свою маму та бабусю одних.
Олена Ткаченко каже, що не треба думати, що в Лимані лишилися тільки ті, хто чекає «руський мір». Ніхто не думав, що так все станеться, сподівалися, що за пару днів ЗСУ російськіх солдат виженуть. Лиман вдалося звільнити 1 жовтня 2022 року.
Олена Войтенко вже з’їздила додому подивитися, що сталося з її житлом. Сусідній під’їзд її будинка повністю зрйнований. У її квартирі вилетіли шибки, вхідні двері вибиті. «За час окупації у мене квартиру пограбували: винесли чимало всього. Ту ж таки шубу, нові шкіряні туфлі на високих підборах, мікрохвильову пічку, навіть гусятницю забрали. Не зрозуміло, хто і навіщо забрав великі кольорові дитячі енциклопедії українською мовою, якісь ручки-олівці! Якщо буряти, то хай вчаться», – каже вчителька.
Про своє життя у Переяславі та чи вона планує повернутися до Лимана Олена Ткаченко розповіла журналістам «Переяслав. City».
