З початком повномасштабної російської агресії в Україні в рази збільшилася кількість людей, що отримали серйозні фізичні та психологічні травми. Найчастіше це військовослужбовці та члени їхніх сімей.
Орієнтовно від 20 до 40% військовослужбовців потребують психологічної допомоги. Симптоми гострої травми виявляють у 60–80% захисників, які були очевидцями загибелі побратимів чи мирного населення або бачили тіла померлих.
В Україні працює державний заклад Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України. Тут використовують біопсихосоціальну модель допомоги. Вона передбачає спільну роботу лікарів, психологів, психотерапевтів і психіатрів, медсестер, фізичних реабілітологів, соціальних працівників, інших фахівців та самих пацієнтів.
Військові сюди приїжджають за направленням зі шпиталів або напряму з фронту за направленням начмедів частин. У «Лісова поляна» воїнам допомагають відновитися після контузій та інших травматичних епізодів війни.
«Довіра і безпека — це дві засадничі речі, які надає наш заклад. По-перше, така підтримувальна атмосфера загалом потрібна для психічного здоров’я. А по-друге, вона конче необхідна для військовослужбовців, з якими ми працюємо. Якщо людина відчуває довіру, то прийме все, що ми їй запропонуємо, без вагань. Це найголовніша наша перемога. Всі методи, які ми використовуємо, — це теж досягнення, але без задоволення цієї первинної необхідності взагалі нічого не буде», — переконана директорка Центру Ксенія Возніцина.
Після “контузії” військові потрапляють у госпіталь уже не в гострому, а підгострому стані. Медикаментозне лікування тут суто симптоматичне: від головного болю, нудоти, якщо є такі скарги. Крапельниці ж не є доказовим методом лікування, наголошує директорка Центру. Головний мозок може відновитися від цієї травми протягом часу від семи днів до місяця, але не крапельницями й таблетками, а спеціальним режимом після травми. Йому треба спокій, тиша, хороший сон і харчування, певна фізична активність та психотерапія.
«За такої травми дуже важлива психотерапія, бо психолог може дати певну едукацію (навички, розуміння, — ред.) щодо способу життя, допомогти налагодити сон. Це і легке фізичне навантаження з нашими фізичними терапевтами, це і акупунктура, і йога. Багато людей звертаються, на жаль, у психіатричні відділення. Але в більшості випадків це не вихід. Це не ефективне і не адекватне лікування. Потрібен набагато ширший комплекс послуг, тому що це не ендогенне психіатричне захворювання, як шизофренія чи біполярний розлад. Це ж розлад психіки внаслідок травми. Він набутий і може бути вилікуваний. Тому й принцип роботи зовсім інший»
Стіни кабінету клінічної психологині Дани Мурзової прикрашають картини військових, які малюють їх на консультації, щоб потім обговорити свій сюжет. Проводячи консультацію, психологиня завжди дякує людині за службу. Вона переїхала сюди на роботу з Івано-Франківська, бо хотіла працювати саме з військовими. Нині фахівчиня працює з воїнами, які пережили полон і тортури.
«У мене велика повага до людей, які нас захищають. Я працюю в першу чергу з людиною, а потім з діагнозом. Намагаюсь не інфантилізувати пацієнтів. І так само я їх не героїзую. Вони зробили й роблять багато дуже цінного для всіх нас, але бути героєм 24/7 дуже складно, вони самі про це кажуть»
У «Лісовій поляні» використовують уже апробовані у світі, але новітні для України діагностичні та психокорекційні методики. Наприклад, метод наративної експозиційної терапії. Він був розроблений для країн, які пережили війни: де небагато ресурсів і люди пережили множинні травматичні події. Метод допомагає людям полегшити симптоми посттравматичного стресового розладу і водночас є засобом фіксації свідчень для майбутніх судових процесів.
Нейрофідбек (Neurofeedback) — одна з новітніх для України допоміжних методик, які застосовують у «Лісовій поляні». Виглядає вона як своєрідна комп’ютерна гра, лише керувати в ній треба не руками через клавіші, а власним мозком через регуляцію свого стану.
Психологиня Олена Селезньова, яка працює по цій програмі, пояснює: людині на лоба чи на потилицю через пов’язку встановлюють спеціальні датчики, які й зчитують сигнали мозку:
«Датчики встановлюються на потилицю чи на лоба. Таким чином можна працювати з альфа- і бета-хвилями, тобто з концентрацією і розслабленням. Ми працюємо більше з бета-хвилями, ніж з альфа, тобто встановлюємо датчики на лоба. Адже концентруватись військові вміють дуже швидко. Ми більше працюємо на те, щоб вони були в холодному розумі в стресових ситуаціях. Не опинилися в емоційному ступорі, не розгубилися»
Коли датчики встановлені, вмикаються ігри. Це може бути ставок, у якому треба знайти дев’ять монет. Складність у тому, що прозорість води в ставку змінюється залежно від стану людини. Або ж, наприклад, це субмарина, яку треба провести над мінами.
«Людина по суті бачить на екрані свій стан. Якщо він змінюється, видозмінюється і картина на екрані. Якщо в людини емоційні негаразди, субмарина йтиме по синусоїду (специфічна хвиля, — ред.). Тобто людина певним чином емоційно нестабільна. Якщо людина закрита в собі, то човен починає йти на дно. Людина це бачить і намагається щось з цим робити. Коли людина розслабилася, через дихання чи інакше, субмарина знову йде нагору»
Олена Селезньова каже, що налаштовує пацієнтів сприймати цю методику саме як гру, адже вони приїхали на реабілітацію, тож не мають напружуватися. Ігри допомагають виявити певні болючі теми чи тригери. Наприклад, людину турбують сімейні негаразди, смерть побратимів, ситуація з командуванням, власні поранення. Є ті, які хочуть далі воювати, є ті, які не хочуть, в обох груп є певні побоювання і тривоги. Може бути надлишкова агресія, яка не контролюється, безсоння.
Олена працює з військовими вже кілька місяців. Ділиться, що часом доволі важко, адже люди отримали дуже складний досвід: є ті, хто втратив через війну всю родину і тепер не може спокійно бачити сім’ї на вулицях міст. Є ті, хто тричі був у Бахмуті, а після реабілітації поїде туди вчетверте і вже не вірить, що виживе. Є ті, хто бачив дуже страшні речі й не може не говорити про них. Є ті, хто мав романтизоване уявлення про армію, а в реальності стикнувся з булінгом. Є ті, кому якось інакше не пощастило з командиром, а від нього залежить дуже багато. Є і командири, які найбільше переймаються за безпеку підрозділу і відчувають гіпервідповідальність.
Крім виконання основної лікувальної функції, «Лісова поляна» працює як тренінговий навчальний майданчик. Тут не тільки практикують, а й навчають фахівців особливостей роботи з людьми, які пережили полон і тортури; спеціалізованої йоги для сну, наративної експозиційної терапії та багато іншого. До центру приїжджає дуже багато не тільки пацієнтів, а й фахівців, які просять розповісти, що і як тут працює, щоб організувати таке у себе. Тож спеціалісти госпіталю на запит МОЗу розробили “Модель центру відновлення психічного здоров’я”.
