Тетяна приїхала з родиною у Смілу з Лиману. До 24 лютого у рідному місті вони мали два магазини із продажу різних товарів для декорування свят та весіль. Перший з них відкрили у 2011 році, вклавши усього 3 тисячі гривень. До війни почали будувати ще один магазин. Купили землю і почали будівництво на 300 квадратів. Цей процес вже дійшов до даху, але приміщення під час війни розбомбили.
24 лютого оголосили про початок повномасштабного вторгнення і Тетяна зачинила магазин та забрала звідти товар. Інший магазин працював ще доволі довго, майже до травня. Увесь цей час жінка із родиною залишались у Лимані. Однак у квітні вона вивезла близьких з Лиману. Вона з сестрою чоловіка продовжували їздити у місто – привозили посилки військовим, продукти, ліки. Останній раз були в Лимані 20 травня, а 23-ого він потрапив під окупацію.
Тетяна каже, що товар, який вони змогли забрати з Лиману – це менша частина з усього, що було. Вже у Смілі на Черкащині їй повдомили, що розбомбили магазин з товаром у Лимані. Тетяна була до цього була готова, але все одно дуже неприємно.
«Звісно дуже шкода, були свої плани, але ми стараємось забути всі біди і рухатись вперед, думати про сьогоднішній день. Якщо ми будемо жити минулим, то не буде майбутнього», – каже Тетяна.
У серпні вона вже відкрила свій магазин у Смілі.
Про те, як жінка їздила до останнього у Лиман та що передала у звільнене місто Тетяна розповіла журналістам Сміла. City.
