Коли Тетяна Божко вперше побачила тіло свого чоловіка, вона закричала. Його знайшли в ямі біля будинку, в якому окупанти влаштували свій штаб на околиці селища Лоцкине на Миколаївщині.
«Яке це було страхіття. Побитий, одна рука в одну сторону, друга в другу. Ніби застиг. Я до нього кинулась, а він холодний, підняла одяг, а він весь у крові. Видно було, що його катували».
На фото, зроблених місцевим лікарем, видно сліди тортур: палець без нігтя, здерта шкіра з долоні та смертельна діра від кулі на грудях.
Тетяна та Сергій Божко познайомилися у Миколаївському національному університеті імені Сухомлинського. Після завершення навчання переїхали у Лоцкине і працювали у місцевій школі. До виходу на пенсію, Сергій викладав програмування у школі, а Тетяна і досі працює у шкільній бібліотеці.
17 березня 2022 року до будинку Божків прийшли люди у військовій формі і забрали Сергія. Спочатку його звинувачували у тому, що ніби-то він має вдома зброю, а пізніше йому почали закидати причетність до батальйону «Азов».
Пані Тетяна запевняє, що Сергій ніколи не служив у армії і жодного стосунку до «Азова» не має. Він просто завжди відкрито висловлював свою проукраїнську позицію, був активним членом громади і з перших днів повномасштабного вторгнення разом із іншими селянами облаштовував блокпост та готувався до партизанської війни.
«Вони із солдатами не могли воювати, то вони старого діда мучили, знущалися над ним»
Тіло Сергія знайшли того дня, коли окупанти залишили село.
«Треба цінувати кожну хвилину життя. Через клопоти, всі хороші слова відкладалися на потім. А що потім? Потім може не бути. Я навіть не попрощалася з ним, все думала що його побачу, що його відпустять. А я більше не побачила його»
