На територію Милівської територіальної громади Бериславського району Херсонської області російські окупанти вдерлися 9 березня.
Як військового коменданта місцевим мешканцям представили Сурена Мкртчяна. Спочатку він примушував посадовців цього села, а також сусідньої Новоолександрівки співпрацювати з загарбниками, а згодом місцеві почали дізнаватися про інші його «подвиги». Сурен Мкртчян виявився причетним до репресій проти цивільних людей, викрадень, торгівлі російською «гуманітаркою» і зґвалтувань місцевих дівчат і жінок.
Староста села Дудчани Милівської громади Алла Торчанська залишалась разом із людьми в окупації аж до червня. Через погрози росіян розстрілом разом із родиною була змушена виїхати за межі окупованої Херсонщини.
Було відчуття, що спочатку окупанти хотіли показати місцевим, що вони не такі агресивні, що дійсно прийшли нас від чогось «звільняти». Сперечатися з ними не було жодного сенсу – вони нас не чули. Хоча я неодноразово говорила їм, що жодних «бандерівців» у нас тут нема і що нас не потрібно ні від кого «звільняти». Це викликало лише агресію. А вже потім, коли почалися обстріли і звільнення сіл Кочубеївської громади, коли вони зрозуміли, що тут їм дійсно ніхто не радий, окупанти вже нікого не жаліли і ні до кого не підлещувалися. Просто поділили місцевих людей на «ворогів-бандерівців» і «нормальних», тих, хто їх підтримує.
Про місяці окупації Дудчан, про те, як змінювалась поведінка російських загарбників, про погрози і безкінечні обшуки, а також про важкий шлях на вільну від окупантів територію — в інтерв’ю Центру журналістських розслідувань
