«Я — громадянин України», — перше, що каже Георгій, коли він представляється. Він мешкав із родиною у Станиці Луганській. Коли у 2014 році селище стало прифронтовим, то чоловік пожив у Києві, Кам’янці-Подільському, Вінниці, Мукачеві… Але 2017-го повернувся до Станиці Луганської, як тоді йому здавалося, назавжди. Однак 26 лютого 2022 року селище окупували росіяни.
Вже зранку 27-го лютого Станиця перетворилася на «чорті що», як визначає ситуацію сам Георгій. Перші півтора місяця боялися навіть проросійськи налаштовані мешканці селища. Вони боялися, що їх насильно заберуть до так званої армії «ЛНР».
Односельчани Георгія знали про його проукраїнську позицію, тому він знав, що його можуть здасти доволі швидко. Всі п’ять місяців чоловік, його дружина і син не виходили з дому, хату вдень не опалювали, крамницями не ходили і доїдали ті запаси, які мали. Коли харчів майже не лишилося, допомогли родичі з Луганська. Під приводом спостереження за «покинутою» хатою вони періодично провідували «самоув’язнених», привозили харчі та розповідали новини.
Георгій вирішив ризикнути і все ж таки виїхати з окупованої Станиці. Єдиний шлях – через Росію.
Про перетин кордону з РФ, жарти із працівниками ФСБ та що треба робити, щоб вдало перейти перевірки Георгій розповідає «Громадському».
