Христина і Петро Жукові – молоде подружжя. Вона зі Львова, він з Маріуполя. До війни вони щасливо жили в Приазов’ї, багато подорожували Україною і світом, планували втілювати власні стартапи. Коли почалася війна, вони, як і багато маріупольців, не вірили, що вона зачепить їхнє місто настільки серйозно, і хотіли перечекати бомбардування. Та коли виїхати таки довелося, подружжя втратило все, що встигло нажити. Крім собаки – з ним і поїхали до Львова.
«Ми поверталися з Барселони. Провідниця сказала, що почалася війна і ми їдемо лише до Волновахи, хоча потім з великими затримками таки доїхали до Маріуполя. Всі втікали з міста, а ми намагалися туди якось потрапити. В нас там пес і взагалі все життя. З вірою в ЗСУ ми в’їхали в Маріуполь. З усього заповненого вагону туди доїхали ми і ще один військовий», – згадує Христина.
Під загрозою смерті Христина та Петро майже три тижні жили у своїй квартирі біля центру міста, разом з сусідами готували на вулиці. Прильоти градів та авіабомб траплялися щораз то частіше і ближче до домівки. Виїхати їх змусили обстріли вже їхнього будинку, від якого спочатку завалилися кілька поверхів одного з під’їздів.
Вже у Львові подружжя вирішило, що настав саме той час, коли пора втілювати свої мрії. Христина стала майстринею татуювань, навчання якого пройшла раніше, але ніяк не могла зважитись набивати їх комусь. А Петро завжди хотів робити авторські чаї, хоча по роботі більше мав справу з кавою.
Свій бренд маріупольці назвали Mounsea і пояснюють концепцію так.
«Гори – це місце, де я бувала щовихідних, коли жила у Львові. А море, це те, що бачив щодня Петро в Маріуполі. Ще 1,5 роки тому ми набили собі татуювання з горами і морем, задовго до того, як запустили стартап з чаями. Коли ми придумали назву бренду і логотип, зрозуміли, що воно було з нами набагато довше, ніж ми це уявляли», – каже Христина.
Свої крафтові чаї стартапери відсилають військовим на фронт: там, в окопах, особливо зігріває імбирний. Планують відправляти на передову великі партії чаю, але поки бізнес тільки розкручується, потребують підтримки для закупівлі сировини. А паралельно готують ще один благодійний проект, з якого весь чистий прибуток переказуватимуть у фонди для допомоги тваринам або реабілітації поранених.
