Існує відома історія про те, що під час Другої світової війни німецькі окупанти вивозили з України чорнозем. Це міф. Принаймні серйозних наукових доказів таких подій в істориків немає.
Але ця байка відображає той факт, що українські ґрунти – справжній скарб. При тому що Україна займає менше ніж пів відсотка загальної площі суходолу планети, їй належить близько 6-8% запасів світового чорнозему. Саме завдяки йому Україна є однією з головних аграрних країн світу.
Цього року українські ЗМІ писали, що російські супермаркети продають український чорнозем, “ретельно перевірений на вміст шкідливих речовин”. Зважаючи на традиції та цінності росіян, уявити це не дуже складно.
Але навіть якщо це правда, у такій спосіб росіяни не можуть позбавити нашу країну якоїсь значної кількості чорнозему. Натомість немає жодних сумнівів, що окупанти знищують наші ґрунти просто на місці й досягли немалих “успіхів” у цій справі.
Після завершення В’єтнамської війни на території країни лишилося близько двох із половиною мільйонів воронок від вибухів.
Щоб позбавити повстанців схованок під кронами тропічних дерев, ліси рясно поливали “оранжем”. Тоді дерева ставали голими, а згодом помирали. Щоб позбавити аграрну країну ресурсів для життя й опору, на її поля скидали бомби. В залишених ними вирвах після закінчення війни в’єтнамські селяни облаштували ставки для вирощування риби.
Історії про те, як війна впливає на природу, на щастя, не такі непроглядні, як більшість інших історій про війну. Бо для частини природи війна – це справді можливість.
Люди в Україні не дуже радіють забороні відвідувати ліси під час війни, натомість тішаться птахи та звірі.
Демілітаризована зона між Північною та Південною Кореями – небезпечне місце, де людей немає. Але завдяки цьому воно вимушено перетворилося на заповідник, де мешкає амурська плямиста пантера, рідкісні види журавлів, ведмеді й усього понад сто видів тварин, що потребують охорони.
А на території американської військової бази Форт Ліберті живе метелик, що зветься сатир святого Франциска. І це не випадково, бо військові бази загалом значно гостинніші місця для рослин і тварин, ніж мирні міста та рясно зрошені отрутами поля.
Такі парадоксальні приклади, коли війна чи військова сфера позитивно впливає на природу, можна перелічувати й далі. Але серед них майже не буде історій про ґрунти – їм війна ніколи нічого хорошого не несе. Приклад про штучні ставки у бомбових вирвах – чи не єдиний виняток із цього правила. Та й то лише тому, що колишній ґрунт обернувся на дно ставка.
“Українська правда” розповідає, як воєнні дії шкодять українським ґрунтам, як їх можна “вилікувати” і що чекає на найскладніших “пацієнтів”.
