Війна для Андрія Мялова розпочалася у 2014 році. Тоді юрист пішов добровольцем у військкомат. Спочатку служив у роті охорони, потім у піхоті Нацгвардії. Дослужився до заступника командира батальйону, а у 2016 році демобілізувався. З того часу працював юристом у військкоматі, мав досвід роботи директором друкарні та займався сімейним бізнесом. З січня 2022 року пішов за контрактом на військову службу.
«У ніч з 23 на 24 лютого я чергував у частині разом зі своїм побратимом – служили разом із 2014 року. Приблизно о 5 ранку, коли пролунали перші вибухи, ми з напарником кинулися всіх обдзвонювати. За кілька годин уже зібралося 70 людей. Чекали, що підвезуть зброю, але нам її так і не привезли», каже мінометник.
Перший бій був у селі Нове на південь від Мелітополя, де вступили в контактний бій із противником та підбили бронетранспортер. Колона сповільнилася, росіяни не очікували, що хтось взагалі їх зупинятиме. До ранку 25 лютого вони так і не зайшли до міста.
Андрій Мялов зі своїм підрозділом був біля кафе «Зурбаган» у Мелітополі, інші були на проспекті. Стояло завдання – зупинити перші машини, які йдуть у колоні і затримати супротивника будь-яким способом. Вони пробули на точках до 12-ї ночі. І тільки після шостого наказу командира відступити, аж до погроз віддати під трибунал, бійці сіли в цивільні машини і ближче до першої години ночі виїхали з Мелітополя.
«Для мене це досі один із найстрашніших моментів війни. У людей у будинках по вулиці Ломоносова світло у вікнах горіло, і вони дивилися, як ми виїжджаємо. Досі я не можу забути про це. Душу коробить. Я дав собі обіцянку повернутися першим у місто і відбито його у орків”, розповідає Андрій.
Про перші дні війни у Мелітополі командир мінометної батареї Мелітопольського 115 батальйону ТРО ЗСУ розповів журналістам “РІА Мелітополь”.
