Анатолій Матохін родом із Хмельниччини. До початку повномасштабної війни жив та працював у Києві. Наразі проходить реабілітацію у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни, що в селищі Клевань. Чоловіку – 29 років. Останні п’ять місяців перебуває на лікуванні через отримані травми на війні.
«24 лютого зустрів у Києві. Й оскільки поруч були люди, які ставляться до мене як до сина, на початках вони заборонили мені взагалі залишати місто і йти до військкоматів чи будь-яких добровольчих формувань. До того ж Київ фактично «закрили» на декілька місяців – в’їзд і виїзд був досить ускладненим»
Щойно область стала «відкритою», чоловік поїхав на Хмельниччину відвідати рідних й пішов добровольцем до місцевого військкомату. Комісар, дивлячись документи Анатолія, сказав йому: «Ти не повіриш, але саме тебе я й чекав».
«Коли прийшов добровольцем у військкомат, процедура оформлення мене в лави військовослужбовців відбулася дуже швидко. Зробивши всі документи, потрапив на навчання. Пройшов відбір у десантно-штурмові війська, спеціальний навчальний центр, й одразу поїхав на Луганщину. Відбір був жорстким, починався із психологічних тестів. Із 77 осіб у результаті до бригади потрапили всього лише зо 20»
Анатолій не знає, коли та за яких обставин він отримав поранення. Розповідає, коли з передової його привезли у лікарню й він трохи став усвідомлювати, де перебуває, до нього прийшла медсестра й запитала, чому в нього нога як м’яч. Він же лише дивився на неї й не знав, що відповісти.
«Хочу відповісти їй, шукаю у своїй голові відповідь на це питання, а бачу чорну картинку. Вже потім виявилося, що в мене – короткочасна втрата пам’яті. Відповідно, чомусь це повпливало так, що проміжок часу в декілька місяців зник із моєї голови. Звісно, з часом пам’ять відновиться, проте ніхто не може сказати, коли це буде»
Анатолій зізнається, хотів би розпитати про події, внаслідок яких він опинився на лікарняному ліжку в побратимів. Однак не пам’ятає навіть хлопців, з якими в той день був на позиції. Як, власне, й гадки не має, чи вижив ще хтось, окрім нього, чи були ще поранені… З пам’яті стерлася навіть кількість людей, які були в той момент поруч.
Виявляється, що внаслідок контузії пішло загострення на судини головного мозку. Чоловіку поставили діагноз «початкова стадія енцефалопатії». Хвороба не піддається лікуванню, можна лише призупинити її прогресування.
