Вода строго раз на три дні, електропостачання з перебоями, школи та дитсадки — закриті, численні руйнування та періодичні обстріли — за таких умов сьогодні живе окупований Росією Донецьк, поблизу якого точаться інтенсивні бойові дії. Від центру до околиць міста проблеми лише посилюються. Найважча ситуація у прифронтовому Петровському районі, який межує з однією з найгарячіших точок російсько-української війни — Мар’їнкою.
До початку першого етапу російсько-української війни у 2014 році Петровський район міста Донецька притягував до себе мешканців сусідніх Красногорівки, Курахового, Мар’їнки та Вугледара. Сьогодні перелічені населені пункти майже повністю спорожніли через широкомасштабне вторгнення Росії в Україну. А у довоєнні часи люди щодня звідти приїжджали на Петровку (так місцеві називають Петровський район Донецька — ред.) для торгівлі сільгосппродукцією, великих закупівель у супермаркетах, на роботу тощо.
У 2015 році після завершення першої активної фази збройного конфлікту на Донбасі «кордон», що розділяє підконтрольну та непідконтрольну Україні територію Донецької області, пройшов «по живому», відрізавши Петровський район від його «супутників». Так Петровка стала прифронтовою ізольованою околицею невизнаної псевдодержави «ДНР». Через 8 років Путін почав так звану «СВО» і Петровський район також став ще й логістичним хабом російських сил: тут зосереджена російська військова техніка, боєприпаси, паливо, особовий склад та медперсонал.
Мешканець Петровського району Донецька Антон в окупації провів уже 9 років. Каже, що за цей час «бачив і пережив багато», проте останній рік став для нього справжнім випробуванням.
«Після початку цього СВО тут просто неможливо, — розповідає чоловік, — життя змінилося кардинально в нашому районі. Обстріли регулярні. Тобто щодня якийсь обстріл це вже не новина. Постійно кудись прилітає. Техніки та військових, природно, дуже багато. Регулярно щогодини якийсь БТР чи танк проїжджає дорогою. Ну, загалом до цього звикаєш, але не зовсім приємно тут перебувати»
«Новини Донбасу» поспілкувалися з місцевими жителями, які, незважаючи на гнітючу обстановку, вирішили залишитися жити поблизу лінії фронту. Як вони виживають, з якими труднощами доводиться справлятися і що змінилося після «приєднання» до РФ — їхні відповіді на ці запитання читайте у матеріалі.
