Психологиня та арттерапевтка Ольга Ткаченко родом з Маріуполя. У рідному місті вона допомагала людям знайти сенс життя та викладала йогу. Планів у неї було багато, але все змінилося 24 лютого, коли розпочалася повномасштабна війна.
Ольга з родиною жила у приватному будинку і це допомогло їм вижити. У них була дров’яна піч та великий запас дров. Тому і з приготуванням їжі було легше. Своїми запасами вони ділилися з мешканцями сусідніх багатоповерхівок. Найбільша проблема була з водою, тому доводилося топити сніг.
15 березня Ользі з родиною вдалося виїхати з Маріуполя.
Ольга ж з родиною приїхала до Чернівців. Там влаштували сина до школи. Вона домовилася із керівництвом закладу і почала викладати там йогу для учнів старших класів, їхніх батьків та переселенців. Заняття були безплатними. Спочатку проводила їх в спортзалі, потім — на майданчику.
Ткаченко каже, що для місцевих вони були, наче інопланетяни, тому що їм не доводилося багато спілкуватися із людьми із сходу країни. Після завершення навчального року Ольга з родиною переїхали спочатку до Ужгорода, потім в село під Умань, а потім до Києва.
Ще в селі Ольга повернулася занять йогою онлайн. Вона зібрала свою групу з Маріуполя і безплатно з дівчатами продовжує займатися й зараз. Основний напрямок її діяльності — організація життєдіяльності. У більшості технік, які вона використовує у роботі, пов’язані з творчістю.
«Коли вперше ми були у Закарпатті, я побачила інструмент, який має декілька назв: струмок, посох дощу, – розповідає Ольга. – Раніше в Маріуполі я робила його, але з підручних матеріалів. А ось на заході цей інструмент роблять з рослини борщівник. І мені дуже захотілося його зробити самій».
Цей інструмент використовується у релаксуючих практиках. На дотик він приємний, трохи шершавий. Звук можна регулювати самому. А коли на ньому концентруєшся, він працює як мантра, медитація.
Як вироблення «посохів дощу» стало для неї власною терапією Ольга Ткаченко розповіла журналістам «Свої. City».
