З певних причин наш герой не розкриває обличчя та справжнє ім’я. Ми назвемо його Щасливчик.
До повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, двадцятирічний Щасливчик працював з людьми та документами. Оплату мав гідну, конкурентноспроможну, але прагнув більшого, тому планував спробувати себе за кордоном.
«В перший день повномасштабного вторгнення я піклувався про своїх рідних — забезпечував їх їжою, водою. Бігав містом в пошуках готівки, бо біля банкоматів були страшенні черги. Та й на касах в супермаркеті доводилось вистоювати по три години. Десь на 2-3 день я пішов до військомату, бо вирішив мобілізуватись. Я на той час не знав, що всіх військових евакуювали з міста. А потім Бердянськ окупували загарбники і для мене, як я тоді гадав, стали закритими всі шляхи для виїзду…»
«Згодом я почув про БПА (Бердянську партизанську армію). Звернувся до них та виконував деякі завдання. Про це немає бажання розповідати, але скажу одне: я не мав завдань когось вбити. Я перевозив деякі речі, робив з ними закладку, відслідковував рух ворожої техніки, було завдання дещо спалити. Одного разу мене навіть ледве не спіймали. Але я дуже багато приділяю безпеці, тому вдалось ошукати ворога. Після цього випадку я повідомив своєму куратору код, зазначений у разі небезпеки, переслідування, тощо»
«У Запоріжжя на початку було дивно скрізь бачити наші українські прапори, деякий час бентежило, що мене могли зупиняти по 3-4 рази на день на перевірку документів. Перші дні за звичкою ходив містом без телефону, бо звик в Бердянську його залишати вдома. Ну а вже на четвертий день пішов до військомату. Спочатку довелось виписатись з бердянського військомату, потім стати на облік у місцевий, запорізький. Потім були розмови, потім медкомісія. Я ходив туди як на роботу — по 4-5 разів на тиждень. Я тоді, так і зараз, я відчуваю деяку несправедливість: тих, хто хоче воювати — з ними затягують, а хто не хоче — мобілізують. Мені сказали, що для мого віку мобілізація не доступна. Лише є можливість підписати контракт. Перед відправкою нас зібрали й чесно сказали, що у нас є можливість відмовитись, немов, те, що ми прийшли — вже молодці. Ніхто не відмовився»
На сьогоднішній день наш Щасливчик вже близько двох місяців знаходиться на фронті. Зі зрозумілих причин не розповідає де саме, та в якому підрозділі. Але зазначає, що в ЗСУ бійці завжди підтримують один одного та всі налаштовані на перемогу.
