24 лютого Наталя прокинулася о 03:45 у своїй хаті у Білозерці на Херсонщині. У стрічці новин побачила повідомлення про те, що вже за 15 хвилин Росія нападе на Україну. Перші два вибухи жінка вже почула за півгодини, вмить завила сирена.
За кілька годин росіяни вже бомбили аеропорт у Чорнобаївці. Ракети з боку Крима летіли на Миколаїв та Київ над Херсоном, Комишанами і селом Наталі Білозеркою. Поки в саме село «не прилітало». Селяни почали перегороджували дороги, насипати купи землі, щоб російська техніка не зайшла до Білозерки. Водночас у самому селі зупинився транспорт, зачиняли магазини. Наталя із дітьми виїхала у сусіднє село Широка Балка.
Однак за кілька днів росіяни у Широку балку почали заїздити колонами по 15 машин, серед яких – танки, БТРи, броньовані машини із солдатами. По селу по дорозі окупанти закопували танки, дула яких були направлені у різні боки для обстрілів. Спочатку «зачистку» вулиць провели спецпризначенці у чорній формі з раціями, які постійно один з одним перемовлялися. Потім остаточну перевірку дворів проводили солдати у зеленій формі. Вони забігали до хат групами по 10 людей, перевіряли будинки, заставляли відчиняти господарів усі шафи, показувати свої документи, а також розпитували з ким люди проживають і хто чим займається.
Згодом росіяни заселилися в школу та стару контору. В них з’явилася інформація про родини військовослужбовців, ветеранів АТО та тероборонівці. До таких людей вони приїздили додому, проводили обшуки, перевіряли телефони та забирали місцевих на допити.
Говорити на вулиці по телефону також не дозволяли. Якщо вони бачили людей з телефонами на вулиці, то могли їх забрати. Наталя каже, що відчувала себе як у тюрмі.
Росіяни не церемонилися також із своїми солдатами. Коли траплялися випадки дезертирства, вони шукали тих, хто втік, по усім дворам в селі та не припиняли пошуки, доки не знайдуть їх. Наталя каже, що кілька російських солдатів заховалися від своїх же неподалік річки у старій хаті. Однак окупанти їх знайшли та розстріляли на місці.
Про життя на окупованій Херсонщині та як вона дізналася про звільнення села Наталя розповіла журналістам «Гард. City».
