24 лютого о 5 ранку Людмила Радченко дивилася із балкона власної квартири, як росіяни бомблять її рідне місто Торецьк. 28-річна дівчина не збиралася виїжджати з Донеччини та планувала приєднатися до ЗСУ. Однак через хвору матір вона все ж таки евакуювалася із міста до Дніпра. Сусідка по орендованій кімнаті розповіла про шелтер для переселенців, куди вона ходила допомагати. Так Людмила і дізналася про шелтер «Добро на Амурі» на початку березня.
Все починалося з пошуку бомбосховища, де потрібно було ховатися під час сигналів повітряної тривоги жителям Дніпра. Декілька мешканців міста знайшли занедбане бомбосховище, яке належало Українському державному геологорозвідувальному інституту і не використовувалося багато років. Вони його відкрили та почали облаштовувати для перебування в небезпечний час. З будівлі довелося вичерпувати воду, просушувати стіни, виводити плісняву та грибок, проводити електрику, встановлювати меблі. Засновники прихистку не очікували, що буде так багато людей. Після перемовин вони отримали дозвіл на безстрокову оренду і туди заселилися перші 50 переселенців
Одна з мешканців шелтера – Світлана з Авдіївки. Вона живе тут з молодшою донькою та двома пітбулями — Карамелькою та Саймоном. Двох своїх котів вона залишали на перетримку в Авдіївці, а собак ніхто не хотів брати. То ж для неї було великим викликом знайти місце для проживання із двома бійцівськими собаками. Тому вона з донькою та тваринами місяцями сиділи під обстрілами. Коли вона отримала у серпні погодження від шелтеру у Дніпрі, вона нарешті покинула Авдіївку. Засновники шелтеру дозволили жінці залишитися із собаками тут. Світлана за професією масажист-косметолог і дуже хоче знайти роботу за спеціальністю, як тільки привчить собак не скиглити за її відсутності.
Всі мешканці шелтера намагаються не будувати довгострокових планів та плекають надію повернутися додому якомога швидше.
Про те, хто тут живе і як вони планують перезимувати у холодному приміщенні розповідають журналісти Свої.City
