23 травня фастівчанину Максиму Данилюку мало б виповнитися 27 років. Максим був мужнім воїном, ніжним і люблячим чоловіком, батьком, сином і братом. Ні хвилини не роздумуючи, на початку широкомасштабного вторгнення вирішив обороняти Україну від ворога. 2 жовтня 2022 року, під час виконання бойового завдання, загинув на Донеччині.
«Нас у сім’ї – п’ятеро дітей. Між чотирма старшими – невелика різниця: рік, два, – розповідає старша сестра Максима Ганна. – Тому ми разом росли, гуляли, мали спільні компанії. Максим був у дитинстві жвавим, веселим, дружелюбним, з усіма знаходив спільну мову. Був і трохи неслухняним, але нікого не ображав. У школі вирізнявся непосидючістю. Міг розвеселити весь клас серед уроку».
У 2016 році Максим почав проходити строкову службу в прикордонних військах далеко від дому. Проте ніколи не жалівся, адже брав приклад зі свого батька Володимира, ліквідатора аварії на ЧАЕС, який мужньо вивозив людей з небезпечної зони, та старшого брата Дмитра, що в 2014 році пішов у АТО.
Найбільше у житті Максим мріяв про сім’ю і дитину. Родина у нього завжди була на першому місці.
Він познайомився з коханою Анастасією у 2013 році. Хлопець і дівчина довго дружили, а потім, усвідомивши свої почуття, почали зустрічатися. У 2020 році вони одружилися і вже скоро стали найщасливішими батьками донечки Аліси.
Анастасія згадує той страшний день, який назавжди змінив їхнє життя – 24 лютого 2022 року. Вона прокинулася, бо почула вибухи, але спочатку не розуміла, що сталося. Потім подружжя почало читати новини і усвідомило невблаганну дійсність. Максим не поїхав до Києва на роботу і того ж дня вирішив йти захищати Батьківщину.
«Я його сильно просила не йти, говорила, що у нас малесенька дитина, – зі сльозами на очах згадує Анастасія. – Він казав: «Хто, як не я? Хто буде нас захищати?». Ми розмовляли про це щодня, а 27 лютого вранці він пішов у військкомат. Якраз була неділя, і чоловік запевнив мене, що цього дня його не заберуть. Він ще матиме час, побуде з нами до понеділка. А потім подзвонив і сказав терміново збирати його речі. У неділю й поїхав. Ми навіть не встигли нормально попрощатися».
Пішов на війну разом з Максимом і його старший брат Дмитро, який досі продовжує захищати наш спокійний сон. Відправився воювати і його найкращий друг Максим Гальопа, з яким Максим Данилюк був нерозлийвода з дитячих років. Сиділи за однією партою в школі, разом вчилися в училищі. Він загинув вночі з 1 на 2 жовтня 2022 року в районі Миколаївка Друга, неподалік від Бахмута (на Донеччині). Разом з побратимами потрапив під ворожий обстріл і отримав осколкові поранення голови, лівої руки та ніг. Загинув і його друг Максим Гальопа.
Дружина Максима з донькою поїхала за кордон, до родичів, і там намагається навчитися жити зі своєю втратою.
«Тут мені стало легше. Я працювала з психологом, змінила своє мислення. Розумію, що нічого повернути не можна і треба рухатися вперед. У мене маленька дитина, заради неї треба жити далі і робити її щасливою»
