На галявині гучно. «У нас 300! Медика!» «Друже, ти як? Ти мене чуєш?» «Крию!» «Контакт зліва!»
Гранати вибухають тренувальні, стогони «поранених» трохи награні і змішані з дотепами штибу «Та помовч, ти ж без свідомості! Хоча нє, давай краще будеш в свідомості!». Однак усі алгоритми виконують максимально чітко і наближено до реалій. 9 нових бригад Національної гвардії, Національної поліції та Державної прикордонної служби формуються під конкретну задачу: звільнення окупованих територій. Штурмові дії суттєво відрізняються від оборони, тож бійці проходять відповідний вишкіл. Ще одна характерна риса «Гвадрії наступу» – сюди потрапляють виключно з доброї волі.
«Сталевий кордон» – це формування з добровольців, – пояснює помічник начальника 15-го мобільного прикордонного загону, підполковник Іван Шевцов. – Досвід бойових дій показав, що добровольчі батальйони показують себе набагато краще, тому ми провели рекрутингову компанію і набрали саме добровольців. Це добровольці і з числа цивільного населення, і з числа військовослужбовців, які вже служили в інших підрозділах в Державній прикордонній службі. Кістяк загону складають бійці, які вже мають досвід бойових дій. Це захисники «Азовсталі», і військовослужбовці, які проходили службу і в Херсоні, і на Бахмуті. Тобто ті люди, які вже знають, що треба робити, знають, куди вони йдуть»
Окрім нових задач, до яких готують бійців, тут змінюють і підходи, намагаючись рівнятися на стандарти НАТО. За словами Шевцова, в Україні донедавна були актуальні підходи часів СРСР, коли задачу треба виконати було за будь-яку ціну.
«Зараз ми переходимо на зовсім інше мислення, інше бачення, і для нас саме головне – це збереження життя і здоров’я наших військовослужбовців, – говорить він. – На сьогоднішній день загін повністю укомплектований. Бійці пройшли підготовку за різними напрямками, і станом на сьогодні ми готові до виконання завдань»
Воїнів «Сталевого кордону» готують як іноземні інструктори, так і українські, що мають чималий бойовий досвід. Тут готують штурмовиків, снайперів, аеророзвідників і артилеристів. Ставку роблять і на такмед.
«Ми виділяємо час виключно для практики, тому що досвід показує, що 90% військовослужбовців гинуть не через отримання поранення, а через не-отримання своєчасної домедичної допомоги, – пояснює підполковник. – По штурмовикам окремо різні напрямки. Це і штурм окопів, штурмові дії в населених пунктах, розмінування місцевості. Робота в парах, в групах, пересування по місцевості. Інструктори, які до нас прийшли з зони бойових дій, вони знають, що необхідно військовослужбовцю для того, щоб врятувати своє життя, і вони передають свій досвід»
Станіслав пішов до війська з початком повномасштабного вторгнення. У минулому – юрист, помічник судді. Мав зовсім крихту часу до пенсії та власну справу: виготовляв дитячі майданчики. Признається: коли він побачив звірства окупантів, питання родини відійшло на другий план. На першому постало питання збереження держави: «Як ми будемо жити і що залишемо своїм дітям»
Спершу воював у Бучі у складі ТРО, з липня долучився до лав прикордонної служби, в складі 94-го прикордонного.
«Залучався зону бойових, це Вугледарський напрямок, напрямок Бахмуту. Потім відповідно після ротації повернувся на базу, тільки побачивши рекламу загону, один з перших з 94-го подав документи на перевід до 15-го мобільного загону»
За його словами, кожен в загоні має свою зону відповідальності, і є «асом» в своїй сфері. Як і решта, він пройшов допідготовку, курси підвищення кваліфікації.
«Ну, практично всі сфери, які нам потрібні будуть для того, щоб мої діти спокійно йшли в садочок, і не тільки мої, зараз ці знання я стараюсь передати»
Він також наголошує на важливості домедичної допомоги, а однією з найпоширеніших помилок новачків визначає неправильно накладений турнікет.
Юнак із позивним «Шило» ховає обличчя перед початком розмови. Він із тих, хто обрав службу у війську справою свого життя. Після 9 класу школи вступив у військовий ліцей, по тому в 2018 – в Національну академію.
«24 лютого почалась повномасштабна війна, після чого 3 березня нас досрочно випустили, – згадує він. – Потрапив у Харківський прикордонний загін, після чого брав участь в обороні Харкова, і також до 10 вересня, виходу до державного кордону»
«Після того, як Харківські області вийшли на кордони, подальшого продвіженія нашого вже не було, сиділи чисто в обороні, – пояснює він своє рішення приєднатися до цього загону. – Захотілися спробувати нових емоцій, і заповнюючи анкету, перевівся в «Сталевий кордон», в штурмову бригаду»
В рамках тренування допомагає інструкторам з медичної і тактичної підготовці, водночас і сам дізнавався чимало нового від інших інструкторів.
«Зараз ми усі, усі силові структури – і Збройної сили України, і Міністерство внутрішніх справ, Державна прикордонна служба в тому числі, виконуємо одну головну задачу, – говорить Іван Шевцов. – Ми боронимо нашу державу. Задача у всіх одна – це звільнити нашу територію, вийти на кордони 91-го року. Всі, хто підписав контракт, всі, хто військовослужбовець, всі роблять одну справу. Під час бойових дій Державна прикордонна служба переходить в бойовий режим і працює на рівні з іншими підрозділами Збройних сил України. А ми, наша задача – це підготовка бійців і в найближчому майбутньому контрнаступ і звільнення окупованих територій»
