Люди і собаки «Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону “Антарєс”» – трудоголіки. Їх не застати вдома, вони постійно на викликах – то завали після прильотів, то звільнені міста, то окопи, де були бої, то реабілітаційні центри. Вони стали “зірками” новин і соцмереж після роботи на завалах у Дніпрі та в Запоріжжі.
На більшості лап бинти. Хоча на завалах собаки працюють у спеціальному взутті, травм не уникнути, від постійної роботи вони не встигають гоїтися.
Деякі собаки мають вузьку спеціалізацію, приміром, шукають лише живих. Є і “універсали”, що шукають живих та мертвих. А ще – працюють у каністерапії. Задачу, що перед ними, собаки розуміють по спорядженню, яке на них одягають. Це не лише спеціальні шлейки, а й біпери- прилади, що подають звуковий сигнал. Коли собака працює на завалі в повному задимленні, кінологи слухають, де знаходиться він по сигналу.
Коли собака-універсал виходить працювати на завалі, він шукає одночасно і живих, і мертвих. Кожну знахідку позначає по-різному. Живих позначають жвавим, бадьорим гавкотом.
“Коли знаходять тіла, частина собак також гавкає, але це інша тональність, дуже інша, – говорить Лариса Борисенко, керівничка і тренерка загону “Антарєс”, суддя міжнародної категорії з пошуково-рятувальної кінології. – А частина позначає мовчки. Лягає – це жахливо виглядає, вони трясуться і показують, де це. А частина собак копає, чітко показуючи точку, де виходить запах».
Але пошук і живих, і мертвих для собаки – своєрідна гра.
Собаки звичні до шуму генераторів і їдкого, токсичного диму. Інструктора признаються – після роботи в таких умовах самі почуваються 3-4 дні ніби після отруєння, годі уявляти, як собакам. Однак ті працюють і показують результати. Іноді виснажуються. П’ятирічна лабрадорка Лоя дуже активна, вона люить гратися та стрибати. Але після багатогодинних пошуків вона може протягом цілого дня лежати, не гратися та сумувати від втоми.
Спаркі – бельгійська вівчарка малінуа із сивиною на писку. Вона найстарша, ветеранка “Антарєса”, і якби не гостра фаза війни, уже б відпочивала на пенсії. Однак у свої 10 вона незамінна. За роки роботи Спаркі “обросла” додатковими позивними, і крім “паспортного” імені відгукується на “Шпуня”, “Парторг”, “Баба Люба” й “ПроФФесор”.
У Дніпрі при розборі завалів 14 січня Спаркі працювала 22 години. Лариса Борисенко згадує: “Старенька собака не відходила від завалу. На 10 хвилин ми пішли в авто погрітися, бо мені стало зле”.
Під час пошуку Спаркі риє землю і нюшить, від чого ніс забивається. Доводиться їздити зі шприцом, фізрозчином чи водою, постійно промивати їй носа і очі.
Елтон – “зірка” загону і виняток із правил. Адже коргі майже не застосовуються в пошуку. Йому 3,5 роки “Елтон унікальний, єдиний коргі, який шукає мертвих людей”, каже Лариса. У Дніпрі собака теж відпрацював 22 години.
Коргі Елтон обдарований, як і його інструкторка – 17-річна Марія Романова. Першого загиблого Маша знайшла в 15.
“Маша наймолодша, вона вже долучалася на декілька прильотів – Запоріжжя, два прильоти Дніпра, – розповідає Лариса. – До якогось часу ми не брали молодь у такі пошуки складні. Ми завжди працюємо з офіційними інстанціями, завжди поліцейські, військові або ДСНС поряд. Це безпечно, є страховка. Але… ну не брали молодь до таких місій. Але раша не залишила шансів, і якщо 17-річна дівчина може робити справу, яку не можуть мільйони дорослих, вона потрібна зараз. В неї брат воює…”
Про волонтерський загон із псів-пошуковців та як інструктори оберігають своїх тварин дізнавалися журналісти “Donbas Frontliner”.
