Окупація невеликого села Андріївка тривала понад місяць. Село розташоване на шляху, що веде до Києва від білоруського кордону. Цією дорогою пересувалися війська окупантів, і на початку війни тут точилися запеклі бої.
До 24 лютого тут мирно жили люди, відбудовувалися, тримали господарство і ростили дітей. А вже у лютому-березні 2022 російські солдати вбили з півсотні мирних жителів, є загиблі від бомбардувань та люди, що померли через відсутність доступу до медикаментів. Окупанти повністю зруйновали 123 будинки, 592 будівлі із 1 993 наявних пошкоджені, зазнала суттєвих руйнувань місцева школа, а дитячий садочок – взагалі зрівняли з землею.
Більшість жителів Андріївки, а їх близько тисячі, майже місяць провели у підвалах. Все чоловіче населення до 50 років пройшло через допити. Когось відпустили, когось розстріляли відразу, а когось тримали в полоні. Після звільнення села не вдалося встановити долю кількох десятків чоловіків.
Надія Іванівна Воробей, мешканка Андріївки, пережила майже місяць страшної окупації. 18 березня 2022-го в її хату прилетів ворожий снаряд.
«Це сталося на моїх очах, я саме вийшла до сусідів. Летіло з боку Макарова. 20 хвилин і нема моєї хати… В перші дні вторгнення ми нарахували 862 машини різної техніки, яка йшла в першій колоні. Друга колона – понад 300 одиниць. Ніхто не очікував що її стільки буде. І ця руська техніка їхала мирними вулицями нашого села. Наші хлопці з тероборони заготовили коктейлів молотова. Але що ті коктейлі проти танку? Гради і танки вони ставили прямо на подвір’я людей. На високих дахах сиділи снайпери. Ми сиділи в погрібах або будинку, не могли навіть в туалет вийти на вулицю. Всі дні і ночі було гучно через постійні обстріли»
Окупанти жили у будинках сільчан, нівечили хати, а коли відступали, то підривали їх. Загарбники не залишали після себе нічого живого. З будинків вели артилерійські обстріли по Макарову. Адже з Андріївки до Макарова кілометрів 10-15.
Окупація Андріївки армією РФ тривала з 27 лютого до 30 березня 2022 року.
З понад тисячі людей, які мешкали в Андріївці до війни, зараз можна нарахувати кілька сотень. Власники вщент зруйнованих помешкань виїхали з села або знайшли прихисток деінде. А ті будинки, які ще підлягають ремонту, люди намагаються приводити до ладу.
