Кухар-кондитер Людмила Ткач з Первомайську у перші дні повномасштабного вторгнення побачила оголошення, що потрібні робочі руки — в’язати маскувальні сітки. Жінка прийшла допомогати. За кілька днів військові попросили підшити штани. Одна з жінок-волонтерок Людмила перша принесла свою швейну машинку. Потім військові просили балаклави. На той час не було ні обладнання, ні матеріалу, нічого. Тому жінки почали звозити свої швейні машинки з дому, потім просили у знайомих. Підприємець Олександр з меблевої фабрики дав волонтеркам 300 метрів флісу, з якого відшили балаклави. Потім власник тканинного магазину Максим допоміг і тканиною, і нитками, і блискавками — всім, чим міг. Зараз працівниці магазину секонд-хенду допомагають тканиною. Вони вже знають, що не можна класти в сітки синтетику, щоб не плавилася, тому добувають волонтеркам бавовняну тканину.
Волонтерки через 11 місяців попросили громаду вперше підтримати їх фінансово. «Зараз ми купуємо основу для маскувальних сіток за свій рахунок. Нас тут, постійних волонтерів, до 30 осіб. Ми вже не можемо витягнути самі. Шиємо і виготовляємо сіток багато, звертаємося до рідних, щоб допомагали, але тепер вже настав час звернутися до громади», каже Людмила Ткач.
Окрім маскувальних сіток волонтерки шиють рукавиці, плитоноски, костюми захисні, маскування на шоломи.
«У березні 2022-го ми дали воїну плитоноску, у грудні він приїхав і показує: дивіться, ціла, ані прострілена, ані дірки від осколку. Ми її розшили, бо тепер вона потрібна під нові — інші — плити. А я, коли шию, кладу всередину жовто-блакитні сердечка. Тож він мені: це сердечко — воно там так і є. Такі моменти дуже надихають. До речі, у розвантажувальні жилети, кавери та кікімори пишу молитву, теж кладу», розповідає Ткач.
Людмила Ткач розповідає жартуючи про плани на майбутнє.
«Ми з дівчатами нещодавно жартували: дасть Бог, закінчиться війна, будемо сітки плести з візерунками, з калиною та вишивкою, художні, і продавати кав’ярням замість тентів — тераси накривати. А якщо серйозно: не знаю, дай тільки Бог, щоб швидше була перемога», каже жінка.
Про перші дні війни та що її тримає у волонтерстві без вихідних Людмила Ткач розповіла журналістам «Гард. City».
