Минулого року екологиня Катерина Полянська здійснила понад десяток поїздок регіонами України, де раніше тривали активні бойові дії. Серед іншого її цікавили снарядні вирви. Зокрема й ті, що лишилися на полях і городах.
Навіть якщо снаряди влучають “в нікуди” – в чисте поле чи луг, вони теж несуть небезпеку. Невидиму, розтягнуту в часі, яка може наздогнати жертву несподівано.
Опис всіх злочинів росіян проти нашої природи за обсягом потягне на добрячу монографію. Тому доведеться звернутися до сухої статистики.
Міністр охорони довкілля Руслан Стрілець розповів виданню “The Economist”, що його відомство отримало 2300 звернень про випадки впливу війни на довкілля. Під загрозою опинилися майже 3 мільйони гектарів природоохоронних територій, тобто приблизно три чверті усього природно-заповідного фонду. Впливу війни зазнала третина всіх наших лісів.
Загальна сума збитків, яку росіяни завдали нашому довкіллю, за словами Стрільця, оцінюється в 46 мільярдів доларів. Те що росіяни роблять з нашою природою, часто називають терміном “екоцид”.
З першої спроби його можна було б перекласти як “вбивство екології”. Але екологія – це “наука про дім”, бо давньогрецьке “οἶκος” – це “будинок”, або “житло”.
Тому екоцид – це коли “вбивають дім”.
“Українська правда” розповідає про масштаби збитків, завдані нашій природі російською агресією. Про те, чи справді можна назвати екоцидом те, що відбувається.
А також про те, як покарати росіян за злочини проти природи і змусити заплатити за них.
