У листопаді 2022 року у селі Неслухів Новояричівської громади на Львівщині 30 вимушено переселених війною родин отримали ключі від маленьких, але справжніх квартир. Це чи не перший прецедент з початку повномасштабного вторгнення. Тут немає спільних кухонь чи душових, де треба стояти в черзі або спілкуватися із сусідами навіть коли немає настрою, все – своє. Тут можна почуватися вільно – як вдома.
Приміщення, на базі якого можна було б облаштувати квартири, знайшлося випадково, розповідає координаторка проектів «Запоруки» Мар’яна Нич. Утім, додає, випадковості не випадкові – про закинуту будівлю гуртожитку розповіла колишня працівниця фонду, яка зараз працює у Новояричівський громаді. Квартири у будинку в Неслухові отримали родини, які після початку шкільного року розселили в адміністративні приміщення по громаді.
Серед сімей, які житимуть у Неслухові – це Олена з Лисичанська і двоє її синів. Вони прожили під обстрілами місяць, а тоді вирішили вибиратися на більш безпечну територію. Жили у школах, спортзалах, а донедавна – у приміщенні колишньої сільради, де облаштували спальні місця на палетах.
Олена – вчителька у музичній школі, а її молодший син Олексій цьогоріч вступив до Київського інституту культури і мистецтв, зараз вчиться онлайн через постійні обстріли Києва росіянами. Хлопець каже, що якби залишився у Лисичанську, навряд би здійснив свою мрію. Та в окупованому Лисичанську залишились мама Олени і її сестра.
«Зв’язку з ними вже давно немає, раніше через знайомих передавали, що живі, а тепер – не знаю. Бачила в мережі фотографії, що снаряд прилетів просто у приміщення поліклініки, за 20 метрів від якої вони живуть», – розповідає Олена.
Вона хоче повернутися до викладання у музичній школі і до своїх учнів, але грандіозних планів поки не має.
Про облаштування квартир для переселенців та історії тих, хто отримав окреме житло в помешканні на Львівщині розповідають журналісти «ZAXID.NET»
