Проходячи повз подвір’я з синьо-жовтими ворітьми та будинком з українським прапором на даху, багато переяславців знають — тут жив Олександр Ільїних. Він став символом російсько-української війни ще у 2019 році, коли встановив український прапор біля позицій ворога на Луганщині поблизу Кримського. Того ж року, приїхавши влітку додому в короткотермінову відпустку, Олександр встановив стяг ще й на даху свого будинку. І зробив нові ворота — синього й жовтого кольорів.
Після початку російської агресії на Донбасі Олександр без вагань пішов добровольцем до військкомату. 8 лютого 2015 року дружина Світлана проводжала його у навчальний центр «Десна». Далі чоловік обороняв Мар’їнку й Попасну, воював командиром бойової машини піхоти у 14-тій окремій механізованій бригаді.
За спритність та енергійність бойові товариші прозвали Олександра “Кувирком”. Це прізвисько стало його позивним. Світлана каже, що найбільшими захопленнями у житті чоловіка були спорт і музика. Він мав чудову фізичну підготовку і тренувався завжди, коли мав вільну хвилину. Для себе на фронті з підручних матеріалів змайстрував перекладину, гантелі, штангу. Спорт тримав його в тонусі, а музика заспокоювала і надихала. Його кумиром був Майкл Джексон.
Додому він повернувся зі званням сержанта у квітні 2016 року. Але всього на кілька місяців – восени Олександр підписав контракт на військову службу і відправився до своїх побратимів. 13 березня 2022 року мав закінчитися його черговий контракт. Але 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення. Бригада Олександра однією з перших зустріла ворога, що сунув на сході країни. Попри дві отримані контузії і сильне зниження слуху, «Кувирок» мужньо тримав фронт. Рідних побачив аж наприкінці червня, коли приїхав на ротацію.
Про його бої під час повномасштабного вторгнення та петицію до президента надати Олександру Ільїних звання «Герой України» його дружина Світлана розповіла журналістам «Переяслав. City».
