Цей чоловік на фото Саша. Отак просто він представляється. Разом із ним собака. Вони з Яцківки.
«Найперше що, вони зробили — пройшли по вулицям, заходили в будинки де жили люди і забирали у всіх телефони, карти пам’яті. Шукали інформатора, так вони казали. Коли були росіяни — було страшне. Окупанти видавали воду з хробаками. Єдиний вихід тоді — робити чай з тої води. Кип’ятити. Бо іншої не було…»
«Спочатку тут були «ЛНР-івці», потім прийшли росіяни і буряти. Біля входу до мого будинку поставили міну. Перед відступом російські окупанти мінували все — так і казали місцевим. Коли вже село повернулось під контроль України — ми вийшли з укриття і пішли до себе додому. Дивлюсь, а біля мого будинку підірвалось декілька машин… А ми з дружиною ховались де могли»
Прощальні слова Саші дуже прості — окупанти дуже наполягали евакуюватися в Бєлгород. Він відмовився.
«А ви мене запитали, чи хочу я їхати? Я з України, з Бахмута. Тут моя земля. Буржуйка є, дрова є, ліс поруч, якось переживемо»,— згадує він свою відповідь.
Як живуть у деокупованій Яцківці у репортажі «Новини Донбасу».