15 листопада керівник притулку для тварин Юрій Микитюк повертався зі Львова, коли почали лунати вибухи. Притулок Юрія розташований поруч з електропідстанцією у селі Солонка у передмісті Львова. Біля траси вже стояли автомобілі СБУ і в село Микитюка із колегою не впускали. Довелося чоловікові йти пішки приблизно два кілометри. Коли він дійшов, то все було в диму. Під час першого ракетного удару у Солонці 10 жовтня Юрій Микитюк був на місці. З його слів, тоді дим від ракет був не такий їдкий, а зараз його тварини мало не вчаділи.
Місцева мешканка Оксана живе за 150 метрів від електропідстанції, у неї вдома немає підвалу, тож від обстрілів ховалася у коридорі. Під час першого ракетного удару по Солонці 10 жовтня кілька ракет влучило в електропідстанцію, але суттєвих пошкоджень у будинках не було.
«Коли тоді 10 жовтня прилетіли ракети, то мені було страшніше. Перший раз був такий дим, що неможливо було вийти на вулицю. А другий раз я вже така перелякана була, що не звертала увагу на дим, запах, взагалі два дні не могла прийти до тями», розповідає Оксана.
Після першого ракетного обстрілу Оксана зібрала у себе на подвір’ї уламки російської ракети: вони дрібні, але дуже гострі. Пережитий шок дається взнаки, коли вона показує ці уламки: у неї трясуться руки, а при згадці про вибухи постійно повторює лише слово «страшно».
Загалом 15 листопада у Солонку прилетіло чотири російські ракети: три влучили в електропідстанцію, ще одну збили над центром села. Збита ракета впала біля сільських хат, де утворилася 5-метрова вирва.
Як мешканці передмістя Львова оговтуються після другої поспіль ракетної атаки дізнавалися журналісти «ZAHID.NET»
