22-річний Ілля Черніков — медбрат Слов’янської міської клінічної лікарні та студент-медик. Влітку російська армія інтенсивно обстрілювала Слов’янськ. Тоді, пригадує хлопець, сюди доставляли багато тяжкопоранених людей. Але лікарня продовжує рятувати людей, щоденно працюючи з пацієнтами, які постраждали на сході.
“Було таке, що всі медпрацівники “на кипіші”, бо багато поранених бувало. І їх все везуть-везуть, треба було дуже оперативно реагувати, розподіляли, кого на рентген, кого одразу в операційну. Це літо стало найскладнішим для мене, той досвід, який я отримав, я і не думав, що колись отримаю, коли йшов вчитися на медика”
Ілля працює тут вже чотири місяці. Закінчив медичний коледж в Костянтинівці, а зараз студент третього курсу Донецького Національного медуніверситету, який евакуювався до Кропивницького. Навчається дистанційно.
За якийсь час хлопця пустили в операційну. Там він побачив вогнепальні поранення, мінно-вибухові, осколкові, складні переломи та важкі операції. Тепер Ілля хоче бути травматологом та рятувати людей.
“Коли потрапляєш в операційну як медик — це інший світ. Схеми роботи в операційних хірургії та травматології відрізняються, я це зрозумів на практиці. Найперше, що зробив, — попросив навчити мене шити рани. Відтоді і шию”, — говорить Ілля.
Рентгенолог Володимир Юрченко працює в цій лікарні вже шість років. Він сам родом зі Слов’янська. На початку повномасштабної війни відправив дружину й дитину подалі, у безпеку, а сам залишився працювати.
“Тут ми виявляємо осколкові поранення. Без знімка ж не видно, де уламок. Знімок зробили, уламок побачили, де і в якій області, і хірурги наші дістали”, — говорить чоловік.
Дбаючи про фізичну безпеку, медперсонал завдяки волонтерам та небайдужим громадянам отримав вісім комплектів захисту — це бронежилети, каски і рації. Працівники лікарні і надалі під обстрілами надаватимуть необхідну допомогу місцевим жителям.
Свої побували в травматологічному відділенні та поговорили з медпрацівниками.
