Селище Хлібодарське знаходиться майже при в’їзді до основних воріт Одеси – так званих “Двох стовпів”. На відміну від багатьох населених пунктів Одещини тут готувалися до війни: мали план організації територіальної оборони та розуміли, що гостра фаза війни, яка триває з 2014 року – неминуча. У перші дні війни село патрулювало кілька беззбройних патрулів – в одному з них була Айсі.
До великої війни по-справжньому готувалися одиниці, – розповідає Дмитро Кабаненко, мешканець села та активний учасник організації територіальної оборони селища, – тому в перші кілька ночей приватний сектор патрулювали двоє – я та моя собака Айсі. На інших ділянках теж були один або два чоловіка без зброї.
Спочатку люди були в паніці, паралізовані страхом, але коли минув перший шок, 12 добровольців прийшли до старостату з пропозицією долучитися до патрулювання міста. Згодом до них почали приходити все нові та нові люди. Навіть довелося обмежувати та обирати найбільш здорових, витривалих, благонадійних та відповідальних. Одночасно вночі громаду патрулювало до 40 чоловіків. Загальна кількість ТРО була 150 людей.
Семитомник з організації партизанської війни написав майор швейцарської армії часів “холодної війни” Ганс фон Дах. Його дуже критикували за те, що в книзі була описана тактика, яка порушує правила ведення війн, але він відстоював думку, що Радянський союз є найбільш ймовірною окупаційною силою, ця держава ніколи не буде дотримуватися правил ведення війни та гуманістичних принципів.
Саме цей посібник допоміг сельчанам готуватися до територіальної оборони.
Окрім того, керівництво Авангардської громади домовилися про проходження тероборонівцями курсів з тактичної медицини, поводження зі зброєю. На території селища влаштували стрільбище, де два професійних військових вчили бажаючих тримати зброю в руках та використовувати її для захисту та оборони.
Тир організували за лічені дні на місці чагарника – ідея прийшла в голову старості селища.
Сельчани миттєво реагували, якщо бачили чужинців, патрулі – перевіряли, хто ці люди, запитували звідки вони, інформували поліцію чи військових, робили бліндажі, облаштовували схрони, а на заклик “потрібне щось для організації оборони” – віддавали останнє та вирішували сотні задач.
Багато речей наразі ще зарано розповідати, але вони запевняють – російську армію чекали б непрості часи, якби вона посунулася на Одещину: тотальна система спостереження за пересуванням військових окупаційної армії, схрони з коктейлями Молотова та багато інших сюрпризів.
