На околиці селища Колки на Волині, фактично в лісі, старі, дещо занедбані приміщення колишнього протитуберкульозного санаторію знову ожили. Зараз у цих стінах мешкає 60 переселенців. Максимально було 147 людей.
«Приміщення виставили на аукціон, ми вирішили їх врятувати. Чіткого розуміння, що з цим робити далі, не мали, але думали про створення відпочинкового комплексу. Це було у січні: не встигли нічого зробити, як почалась війна. Вже на третій день домовились із власниками про те, що це місце треба використати для допомоги», – розповідає керуючий приміщеннями Василь Махновець.
Місцевим дали клич, і вони зносили в санаторій все, що могли: меблі, одяг, особисті речі. Першими поселенцями стали люди з Київщини. Вони готові були спати на підлозі – аби тільки спокійно. Пізніше приїхало більше людей із Донецької, Луганської та Харківської областей.
Серед них – Анна Дрогайцева з села Кутьківка, що на Харківщині. Разом із чоловіком і трьома дітьми вона пів року пробула в окупації. На Волинь потрапила на День Незалежності – 24 серпня.
В окупації родина опинилась без заробітків. Анна каже, що чистила дрібненьку картоплю дітям, яку за інших обставин давала б тільки худобі.
«У якийсь момент пропонували російську «гуманітарну допомогу» – я відмовлялась. А інші жінки з села казали: «Наступи на свою гордість – в тебе дітям їсти нічого». Врешті дітям дала, а самій в горло не лізло…Там же їдеш за продуктами і думаєш: вб’ють тебе на блокпосту чи ні. Один солдат направив автомат і сказав: «Зараз розстріляю», – пригадує Анна.
Анна Дрогайцева дуже боялась за дітей та старалася з двору не відпускати. А 1 вересня, коли вони вже виїхали, прийшли вчителі, почали допитуватися в її чоловіка, яке я мала право вивезти дітей. Жінка каже, що все одно б в російську школу дітей не відпустила би.
Її знайомі виїжджали з окупації через територію Росії. Проте це коштувало 500 доларів за людину – таких грошей родина не мала. Врешті допоміг товариш. Просто запитав одного дня: «Ви хочете виїхати? Сідайте». На свій страх і ризик пройшли через ворожі блокпости до Харкова, а звідти – з допомогою волонтерів на Волинь.
Історії переселенців у «Прихистку» та про їхнє життя під обстрілами дізнавалися журналісти «Першого каналу соціальних новин».
