«Усі знають, що в Карпатах за горою – гори, а чи знають, що в Карпатах є і своє море?»
Такими словами починає свою пісню Христина Шукаль – авторка, яка постійно бере участь у прибираннях Закарпатського моря – Вільшанського водосховища. Слова уже стали символічними для усіх прибиральчан, прихильників ініціативи Chysto.de і всіх небайдужих до долі Карпат.
Уже більше двох років волонтери з різних куточків України приїжджають на берег Вільшанського водосховища, аби зробити його вільнішим від сміття. Ідея зародилася у сім’ї з Мукачева – Романа та Лєни Жуків. З невеликого прибирання берегів у колі друзів ініціатива виросла у цілий рух і громадську організацію Chysto.de, яка щоразу збирає на водосховищі сотні натхненних людей з усіх усюд, які хочуть зробити нашу країну чистою – у всіх сенсах.
Про це мріяв засновник Chysto.de Роман Жук, який рівно рік тому віддав життя за Україну на фронті. Зараз його мрію втілює дружина Лєна із синами та з командою – за підтримки волонтерів та природоохоронних організацій, які докладають усіх зусиль, аби берег Закарпатського моря залишився чистим і вільним від забудови. Усіх волонтерів у Chysto.de називають екородиною – кожен, хто приїжджає на берег Закарпатського моря вперше, обов’язково повертається сюди.
На 18-й екопікнік на Закарпаття приїхали близько 300 волонтерів та гостей з усієї України. Цього разу волонтери вивезли з берегів близько 4 тонн сміття. З усього зібраного непотребу майже 3 тонни пластику і скла відправили на переробку.
18-й екопікнік на Вільшанському водосховищі був особливий – підтримати волонтерів приїхав військовий оркестр 128-ї гірсько-штурмової бригади, у якій розвідником служив Роман Жук. Військові на березі розчулили волонтерів до сліз: солдати дякували за очищення країни від сміття у гірському куточку Закарпаття у той час, коли схожу роботу роблять усі українські захисники, але – на сході України.
«Екопікнік для нас кожен особливий, не можемо якийсь виділити, бо кожен згадуємо з теплотою. Для нас кожен рідний і цінний, для кожного ми викладаємося на повну, скільки нас вистачає», – розповідає засновниця Chysto.de Лєна Жук.
Військові зверталися до неї ще восени минулого року – просили провести екопікнік для сімей військовослужбовців і для тих, хто має втрату на війні.
«Військові хотіли, щоб я поділилася досвідом, бо вважають, що я дуже сильна. Але я так не вважаю і поки що я не готова ділитися цією історією, тому що це мені ще складно».
Роман Жук безмежно любив Карпати і щиро докладав зусиль, аби їх зберегти. Перебуваючи на фронті він просив дружину Лєну не скасовувати прибирання і планував приїхати на берег разом з побратимами – після Перемоги. Лєна Жук згадує, що Роман хотів влаштувати переможний екопікнік з друзями-військовими. Казав, що побратими дуже запалились ідеєю приїхати до Закарпаття. Зараз частина прибиральчан також перебуває на фронті. Вони запевняють, що природа і її захист – якраз на часі.
«Поки чистили ми воду, чистили і сушу, – очистились наші очі, очистили й душу».
Ще один, може, найважливіший рядок із пісні Христини Шукаль. Щоразу вечорами на березі ці слова підхоплюють волонтери, які проїхали сотні кілометрів, аби долучитися до збереження природи Карпат. Щоразу саме ці рядки розчулюють тих, хто вперше приїхав на Закарпатське море, до сліз. І, можливо, саме вони кличуть повертатися на берег ще раз і ще раз.
