Відбудовувати зруйновану російськими окупантами Олександрівку на Херсонщині взялася група будівельників-волонтерів на чолі з пастором Володимиром Бричкою. Після окупації селища тут не залишилося жодної вцілілої хати. Наразі ж придатними до життя вдалося зробити 120 відновлених.
Коли звільнили Херсонщину, група волонтерів із Рівненщини, завантаживши автомобілі продуктами, попрямувала туди.
«Приїхали і бачимо: навезли багато буржуйок, проте людям немає чим палити в них. Там же степ – дров особливо ніде не заготовиш.
Вернулися додому, й давай організовувати населення, збирати сухі дрова, щоб люди вже могли ними топити, й «рихтувати» на південь. Мабуть, фур із сорок за цю зиму на Херсонщину та Миколаївщину відправили з району», – розповідає Володимир Бричка.
Коли на вулиці потепліло, потреба в заготівлі дров відпала. Тоді один знайомий депутат-благодійник запропонував пастору відбудувати розбите село Олександрівка на Херсонщині.
«Приїхали туди й не повірили своїм очам – у селі не вціліла жодна хата. Жодна! Частина приміщень – у такому стані, що відбудовувати там вже не було що. Лише зносити «під нуль» й зводити заново. Проте багато стояло й таких, що достатньо просто перекрити, засклити вікна, замінити двері й можна жити. Після деокупації ж люди потроху почали повертатися туди – жити ж треба! А нам «зачепитися» для початку немає за що – в селі ні дощок, ні стропили, нічого», – продовжує чоловік.
Добрі люди не залишили його у скруті. Хтось допоміг матеріалами, а хтось – фінансами. Іноді небайдужі скидали пастору гроші на картку інкогніто. Один чоловік пожертвував аж 300 тисяч гривень для потреб будівельників. Хтось пропонував шифер, хтось – руберойд, власники пилорам привозили дошки.
«Нам залишалося тільки організовувати людей. Три тижні там працювали без упину. З собою брали туди кухарів, все кухонне обладнання, постіль», — каже Бричка.
Як жителі Рівненщини відбудовують ціле село на Херсонщині розповідають журналісти «Першого каналу соціальних новин».
